Для нас тут важливіший характер Червоної Армії, Червона Армія така ж армія, як і всі інші. Воно може існувати й досягти успіху лише при дотриманні найсуворішої бойової та військової моралі: дисципліни, покори. Але те, що ці якості повинні бути особливо придатними для розвитку людей у соціалістів і комуністів, це те, чого жодна людина, якщо вона хоче бути чесною, не може правдиво заявити. Для підтримки та ефективності армії ці характеристики раба мають неоціненну цінність, оскільки вони є невід’ємною частиною армії. Не вживаючи зайвих обмов, ми можемо стверджувати, що мілітаризм є смертельним ворогом свободи особистості і, таким чином, також найбільшим ворогом соціалістичного розвитку. Справедливим є не тільки твердження, що «скільки у нас є армії, доти буде війна», а й твердження, що «поки є армія, ніякий соціалістичний розвиток не може процвітати».
Виходячи з цих ідеалістичних міркувань, справжній соціаліст і борець за свободу повинен також бути антимілітаристом. Але з історичних міркувань можна зайняти іншу позицію і вважати Червону Армію необхідною.
Якщо Троцький з історичної точки зору прагне, як марксист, довести необхідність Червоної Армії за допомогою доказів і аргументів, то, звичайно, представнику протилежної точки зору було б легко, якби він мав здатність і вміння, навести стільки ж, а може, й більше доказів протилежної точки зору. Але це було б лише теоретичне, спекулятивне обговорення, таке, як ми знаходимо в книзі Троцького проти Каутського «Тероризм і комунізм».
Замість того, щоб продовжувати всю цю дискусію, я міг би вказати на той факт, що в самій Росії не всі революціонери погоджуються з точкою зору Троцького. У питанні захисту революц більшовики стоять на тому становищі, що без Червоної Армії революція була б переможена контрреволюцією, і тому Червона Армія, як рятівниця революції, є одним із перших революційних факторів. Якби не Червона армія, то в Росії панував би тепер якийсь реакційний генерал або новий цар, тобто, коротко кажучи, позиція більшовиків.
Максималісти, значна частина синдикалістів, анархісти і частина лівих соціал-революціонерів займають протилежну позицію. Проти першого твердження вони поставили інше, а саме, що не Червона Армія врятувала революцію і розбила контрреволюцію, а революційні робітники і селяни захистили б революцію і без Червоної Армії.