Для обговорення ситуації Махно скликав конференцію селян, яка відбулася на батьківщині Махна, Гуляй-Полі. Це була конференція повсталих селян. Їх в Україні називають «Повстанці». Ці повстанці — партизани, повсталі селяни, які воюють у збройних загонах. Анархісти, ліві соціал-революціонери і максималісти в резолюції засудили поведінку більшовиків. Але селяни все ще довіряли більшовикам і вимагали викреслити ті пункти постанови, які були спрямовані проти них. Проте ситуація не покращилася. Поставки боєприпасів ставали все меншими. Приблизно наприкінці березня лідери махновської армії скликали другу конференцію в Гулай-Полі. Ця конференція була розпущена більшовиками.
Тепер більшовики послали до Махна анархіста Рощина-Гросмана, професора філології та філософії Московського університету, щоб переконати його приєднатися до Червоної Армії. Махно мав залишитися верховним головнокомандувачем своєї армії, але підпорядкувати свої сили верховному головнокомандувачу Червоної армії Троцькому. Махно, який був озлоблений поведінкою більшовиків, відмовився від цього на тій підставі, що не хоче працювати під керівництвом тих, хто прагнув завоювати владу. І нічого змінити в цій його позиції не могли більшовики, приславши йому вагон паперу.
З цього моменту почалася війна між більшовиками та воїнами-махно. Те, що між цими двома державами довелося прийти до відкритого розриву, лежало в самій природі цих двох армій. Тут були два ворожі начала, які протистояли одне одному. Принцип армії, яка була сформована через примусову мобілізацію і природно стояла на централістичному ґрунті, а з іншого боку селяни, які об’єдналися добровільно, партизанські загони, які трималися разом лише на мить через годину небезпеки та через спільні страждання. У перших залізна дисципліна була фактом; в останніх примусова дисципліна була справою смаку. Махно, як ватажок повсталих селян, ніколи не міг підкоритися вищому командуванню верховного командувача. Навіть якби він особисто бажав зробити це, сама природа армії, якою він командував, не дозволила б цього. Вимагати цього свідчить про повне незнання істотної різниці між цими двома тілами. Червона армія — це мілітаризм; армія Мачна складалася з повсталих селян, бойовиків, але не військових.
Тому абсолютно фальшиво і несправедливо таврувати Махно бандитом і зрадником, як це зробили більшовики. Лише захисники римського права можуть визначати повсталих селян бандитами, але більшовики, які самі є революціонерами, не мають цього права.