Своєрідна відмова селян називатися комуністами може бути пов'язана з тим, що назву комуністи селяни чули тільки від уряду, який називає себе цим іменем. Але той самий уряд посилає в село своїх солдатів, щоб реквізувати харчі, яких селяни не бажають віддавати. Отже, комуністи, на думку селянина, є реквізитами солдат або тих, хто їх посилає. А оскільки є, крім того, велика кількість комісарів, які також називають себе «комуністичними», а насправді є шахраями (стан, у якому більшовики не винні, але проти якого вони можуть боротися лише з труднощами у великій країні), які обдирають селян, то в Україні виникла гра слів серед селян, якими вони хочуть висміяти комунізм.
У той час, як селяни не люблять комуністів, більшовики мають кращу репутацію. Бо це більшовики принесли їм мир. Завдяки Брест-Литовському миру Ленін завоював велику популярність для своєї партії. Тому селяни люблять більшовиків, але ненавидять комуністів. Вони не розуміють, що це одна й та сама партія.
За допомогою деяких інтелігентних елементів серед них селяни регулюють свої більші спільні справи. Вони скликали більші конгреси, створювали кооперативи і т. д. Це правда, що вони не мають ні правильного розуміння в усьому, ні сильної ініціативи.
тивний. Вони ще частково вірять у спроможність інтелігенції. Таким чином вони вірили, що Махно, який був для них таким хорошим лідером у бою, також повинен мати можливість вказувати їм, що вони повинні робити в інших справах. З цієї причини вони запитували Махно, що робити в будь-якій справі. Кажуть, Махно відповів їм робити те, що вони самі вважали за краще. Але селянам це не допомогло. Вони хотіли поради. І той, хто може дати їм безкорисливу пораду, звичайно, бажаний серед них.
Комунізм для українського селянина — це не теорія, а його практичне життя. Великі землевласники, поміщики доводили їм невигідність приватної власності на землю і несправедливість, що з неї випливає. І ця несправедливість живила їхню заздрість. Марксизм може вічно проголошувати, що соціалізм — це не питання привілеїв, але селяни відчувають несправедливість, яка увійшла в їхнє життя через нерівний розподіл землі, і хочуть його скасувати. Інші не матимуть більше, ніж ми. Вороги соціалізму завжди таврували це як заздрість до безвласних. Але ця заздрість до безмайнових є для селян регулятивним принципом. Вона містить у собі рівність у власності на землю, і це веде селян до комунізму.
Економічна ситуація в Україні