В Україні представлені всі соціалістичні течії. Меншовики, більшовики, праві і ліві соціал-революціонери, максималисти, барбісти, синдикалісти й анархісти. І більшовики, і меншовики є марксистами. Відповідно до своїх теорій вони, головним чином, шукали собі послідовників серед промислових пролетарів міст. Усі інші згадані тут течії головну увагу приділяли селянському питанню, що було природно в аграрній країні як Росія, і з цієї причини ці партії користуються більшою прихильністю серед селян, ніж перші. За винятком правих соціал-революціонерів, які, як і меншовики, були за народні збори, інші партії та організації стоять близько одна до одної, особливо в своїй аграрній програмі. Усі вони за радянську систему, але не за партійні ради. Цим вони відрізняються від більшовиків, які під радами розуміють ради своєї партії. Таким чином, у Києві та Полтаві, як у містах, так і в цілих урядах, немає взагалі Рад, а тільки революційні комітети. Революційні комітети створюються більшовицькою партією, а не обираються народом. У Полтаві рад ніколи не збирали. Після вигнання поляків владу взяв у свої руки Виконком КП(б)У і все організував сам. Навіть комуністів не викликали ні на засідання виконкому, ні на свої засідання. Бо ці комуністи були робітниками. Партія комуністів складається поки що здебільшого з неробітників. Після переходу Києва з рук поляків до рук Червоної армії протягом усього літа 1920 року не було обрано жодної ради, створювалися лише ревкоми. Коли пізніше, у вересні, відбулися вибори, то зі 125 комуністів, обраних до ради від району Києва, було понад 100 неробітників. В основному це були радянські чиновники, спеціалісти тощо.
Ці цифри говорять простою мовою. Вони показують нам, що український радянський уряд носить таку назву, частково безправно, оскільки є важливі й значні уряди, які не мають рад. Далі вони показують нам, що Комуністична партія більшовиків не є, власне кажучи, абсолютною радянською партією, а лише опортуністичною радянською партією. Бо коли партії це подобається, вона кличе совєтів, а коли совєти їм не влаштовують, вони їх відправляють додому.
Інші партії та рухи виступають за совєти, оскільки ідея совєтів виникла через саму революцію і всі революційні партії, природно, мусили прийняти цю систему. Самі селяни за Ради. Хоча більшість із них не належать до жодної партії, вони все одно всі за радянські. На своїх прапорах вони пишуть: «Хай живе Рада». Союз максималістів, який виступає за програму-максимум, ліві соціал-революціонери, інтернаціоналісти й барбісти, синдикалісти й анархісти — за гасло: «Все біда Радам». Жодної влади для партій.