Робітники також тримаються подалі від роботи, щоб іншим способом придбати найнеобхідніше для життя, яке вони не можуть отримати на фабриці. Частина з них лише «напівпролетарі»; частина робітників — це селяни, які ще мають шматок землі, яку вони обробляють і яка їх трохи краще підтримує. Інша частина вигулює на дачу, щоб «пошуміти». Для цього працівники самоорганізовуються. Вони відправляють частину своєї кількості в країну за провізією. Вони купують продукти для всієї фабрики або для групи з 20 чоловік, залежно від того, скільки в цьому бере участь. По всій Україні і по всій Росії дуже поширені такі робітничі кооперативи за місцем роботи. Це показує нам також> нову форму розподілу та постачання фабричних робітників продуктами харчування, яка спонтанно виникла серед робітників внаслідок економічних умов. споживачів кооперативи раніше були вільними, тобто незалежними від держави. Вони тоді не були сконструйовані за соціалістичним способом, але, як і все інше в капіталістичній системі, за капіталістичним способом. Після націоналізації вони, звичайно, були державними соціалістичними, але втратили ефективність. Як державні органи вони не є незалежними, а пов’язаними, залежними від держави, яка постачає їм продовольство. Але держава може зробити це лише в такій незначній мірі, що ці суспільства не можуть належним чином виконувати свої обов'язки. Заготівлю продовольства держава могла здійснювати лише шляхом реквізиційної політики через військо. Через погану економічну ситуацію вона не могла дотримуватися іншої політики. Знову ми стикаємося з блокадою. Ми весь час обертаємося в колі, з якого не вийти, поки не буде знята блокада.
Якби ж держава не націоналізувала споживчу кооперацію, то самостійна споживча кооперація служила б селянам краще. Але націоналізація споживчої кооперації була необхідним результатом удушення вільної торгівлі між виробниками. Скасування російських ринків селян і робітників виявилося дуже згубною помилкою, яка тяжко помстилася паралізацією системи продовольчого постачання, через що знову сильно постраждала промисловість і все виробництво. Після скасування приватної власності економічне життя повинно було рухатися в соціалістичному напрямку без подальшого втручання держави.