s працівники недостатньо забезпечені. Робітники не можуть прожити на свій пайок. Вони повинні отримувати 1 Ib хліба щодня. (1 російський Ib. дорівнює.88 Ib. Американська вага або 400 грам).
Але часто буває, що вони не отримують хліба цілими днями. На шоколадно-кондитерській фабриці в Харкові, де засідав нинішній український радянський уряд, робітники у вересні 1920 року не отримували пайка хліба 4 дні поспіль. Це державна фабрика №22 з виробництва шоколаду та кондитерських виробів.
Оскільки робітники не отримують достатньо хліба на заводах через державу, вони змушені здобувати собі хліб самі, приватно. У Росії хліб є основним продуктом харчування. Більшість людей живиться майже виключно хлібом і кашею (різновид пшоняної каші). Але робітники не можуть платити ринкову ціну хліба. Нагадаємо, що зарплата на цій шоколадній фабриці становить 2400 рублів на місяць. Але ціна Ib. хліба становила в той же час (12 вересня 1920 р.) на рибному ринку Харкова 500 крб. за білий хліб і 340 крб. за чорний. Таким чином, на місячну зарплату можна купити ледь 5 фунтів білого хліба і цілих 7 фунтів. чорного хліба.
Непереборно виникає питання; як робітникам так жити. Але слід зазначити, що на багатьох заводах обід доставляється робітникам. Цей обід, звичайно, не дуже хороший, а навпаки, дуже гіршої якості. Лише на одній фабриці я знайшов обід дійсно ситним, навіть простим. Це було на 4-й державній фабриці текстильної промисловості. Але це ще тільки на початковому етапі. На цій фабриці працює 1500 робітників. Лише 500 можуть отримати обід. Ще залишилося налагодити справи для решти. Але це стикається з великими труднощами. Повинно бути місце для подачі страв, обов’язково повинні бути продукти харчування. За цей обід робітники платять лише 20-30 рублів.