спускатися, можна уявити, що Севастополь міг упасти під час бурхливої битви, якої світ коли-небудь бачив. Але ті, хто стверджує, що ця можливість продовжувала існувати, коли армії перебували на Бельбеку (23 і 24 вересня), ігнорують зміни, які відбулися в проблемі. Менщиков, надзвичайно неефективний як тактик, здається, володів і мудрістю, і рішучим рішенням в інших сферах військового мистецтва. Відразу після входу в Севастополь після своєї поразки він побачив, що необхідні два заходи. Перший мав тримати відкритим за допомогою армії в полі свої зв’язки з Росією, залишивши достатній гарнізон у Севастополі; інший мав загородити гавань від флоту своїх ворогів. Тому, всупереч пораді свого адмірала, він наказав потопити сім військових кораблів навпроти входу в гавань, уздовж фортів, у ніч на 22-е. 23-го дня наші судна, які спостерігали біля порту, помітили, що це було зроблено, і того ж вечора повідомили про це Сент-Арно. Таким чином, атака тепер відбуватиметься за зовсім інших умов, оскільки решта російського флоту, убезпеченого таким чином від нападу, все ще може вести нищівний вогонь на північному боці. Належною особою, з якою лорд Реглан міг порадитися з цього приводу (якщо це вже було питання для консультацій), був його головний інженер, сер Джон Берйойн, який завжди заперечував, що ця пропозиція будь-коли серйозно розглядалася або що лорд Реглан колись обговорював її з ним. І на підтримку цього слід пам’ятати, що вже було
70 Причини проти атаки з північного боку.
сказав, що берег на північ від Севастополя пропонував місця для висадки, але не гавань. Єдиною точкою для висадки припасів було гирло Катчі, відкрите для будь-якого вітру, комунікації з яким у будь-який момент могли бути перехоплені російською армією в полі. Нарешті, припустивши, що весь можливий успіх буде досягнутий, союзники, які володіють північною стороною, і кораблів у гавані якимось дивом позбудуться, можна запитати: що далі? Як ми могли змусити південну сторону капітулювати за допомогою нашої польової артилерії на відстані 1200 ярдів проти ворога, який, окрім артилерії у своїх великих кам’яних фортах, міг з невичерпного арсеналу обійняти важкими гарматами весь південний берег, а також Інкерманські висоти на нашому лівому фланзі? Можна з упевненістю сказати, що, відігнавши ворога з північного боку, ми повинні були опинитися в становищі значно збільшених труднощів.