Якби Данте був свідком цих сцен, він міг би поглибити жахи свого Пекла. Сказані з більшою чи меншою точністю, але з майстерністю, яка не дозволила втратити пафос, вони сколихнули націю загальним тремтінням гніву й горя. Воно не могло винести думки, що люди, якими воно раптом так пишалося, гинуть у злиднях, а вдома панують достаток і достаток. Почуття знаходило вираження двома способами, дуже різними, але обидва дуже природними як імпульси спільноти. Першим було всепоглинаюче бажання отримати негайне полегшення; інший — жахливе бажання знайти цапів відпущення й спокутувати їх за всі ці страждання. Натхненна першими з них, країна перетворилася на величезну майстерню з виготовлення теплого одягу, і великі кількості цього, а також розкішної їжі та напоїв відправлялися на пароплавах з агентами для їх розподілу. Але перед тим, як вони прийшли, на початку грудня і протягом усього місяця, одяг діставався до Балаклави з Константинополя, куди лорд Реглан послав офіцера, щоб, наскільки можливо, виправити втрату вантажу принца, так що наприкінці того місяця 17 000 ковдр і 19 000 нових шинелів було видано військам (переважно в Балаклаві, куди вони їх принесли); а 13 січня лорд Реглан зміг написати: «Я вважаю, що можу стверджувати, що кожен чоловік у цій армії отримав другу ковдру, трикотажну сукню, фланелеві шухляди та шкарпетки та якесь зимове пальто на додаток до
Французи приймають частину наших Божеств. 175
Звичайне пальто". Однак ці засоби захисту не відразу зупинили розвиток хвороби; протягом січня та лютого кількість у нашій лікарні продовжувала зростати, поки не досягла майже 14 000.