Інкерманом не називалася земля, на якій точилася битва, і яка, мабуть, не мала назви, а була взята з висоти за Чорною. Навпроти скелі, яка підтримує північно-східний кут височини, височіє ще одна скеля з жовтого каменю, вкрита печерами, увінчана ламаною лінією сірих стін, частково з зубцями та всіяними круглими вежами. Це «Руїни Інкермана», а навколо них масиви сірого каменю різко виступають крізь ґрунт, таких химерних, різких форм, що здалеку їх можна прийняти за залишки якогось дуже стародавнього міста. Від них пагорб спускається вгору до плато, майже невидимого з нашої позиції, де була зібрана польова армія Менщикова. Саме завдяки цій місцевості, риси якої так вражають око, якщо дивитися з британських позицій, куточок височини, обмежений із заходу ущелиною Карінідж, а з півночі гаванлю, отримав назву гори Інкерман.
Табір Другої дивізії стояв на схилі, підіймаючись за ним до гребеня, який, майже рівний на більшій частині своєї ширини, згинався праворуч до вершини скель над Черною, ліворуч до Кар'єнажу.
1 36 Британська позиція.
яр, протяжність від однієї межі до іншої близько 1400 ярдів. Піднявшись на цей гребінь і подивившись у бік верхньої частини гавані, можна було помітити, як земля за ним згинається вниз у западину і знову піднімається до пагорба навпроти, який своїми похилими плечима обмежував огляд у цьому напрямку приблизно до 1200 ярдів. Ця протилежна вершина була Пагорбом Шелл, постом російської артилерії в бою, і простір між нею та нашим гребнем складав більшу частину поля битви, усе яке було густо вкрите низькими лісами, всіяне уламками скель і валунів. Дуже мало природних особливостей позначили поле. Приблизно в 500 ярдах від своєї правої межі наш гребінь, замість того, щоб похилитися до передньої частини, як у інших місцях, кинувся вперед приблизно на 500 ярдів, у те, що містер Кінглейк називає Передовим хребтом, і від хребта цієї височини земля швидко падала, все ще густо вкрита камінням і переліском, до краю скель, де в точці, розташованій поруч із північним кінцем цього Переду На хребті стояла знаменита батарея Мішків з піском на точці (кінґлейк назвав її Кітспур), певною мірою ізольованою невеликою ущелиною, що спускалася на північний схід до долини. Дві інші природні особливості доповнюють загальний характер поля, а саме дві ущелини, які на півдорозі між нашим хрестом і пагорбом Шелл, у нижній частині провалу, виступали праворуч і ліворуч, звужуючи плато між ними до половини своєї ширини, доки воно знову не розширилося, коли вони відступили від нього біля підніжжя пагорба Шелл.
Менщиков, плани бою якого завжди демонстрували туманність його уявлень про тактику, віддав загальні накази
Російський план бою. 137