2 жовтня на світанку було помічено довгий потяг екіпажів у супроводі військ, що піднімався на висоту, що межує з Бельбеком. Він перевозив цивільних жителів Севастополя, їхні родини та їхні речі; під покровом ночі вони пройшли вздовж південної сторони гавані, перетнули міст і дамбу Чорної. Таким чином гарнізон, звільнений від усіх тягарів і від завдання годувати
З Севастополя виїхало 92 особи, які не воювали.
Усі ці невоюючі особи тепер були зведені до великої компактної групи захисників, регулярних військ, матросів, морської піхоти та робітників, необхідних для облоги, і, таким чином, у всіх відношеннях перебували в найкращих можливих умовах для початку боротьби, яку Тодлебен, якого не турбували жодні тривоги зсередини фортеці, міг зараз вступити з усією силою своїх рідкісних здібностей. З кожним днем додаткова сила додавалася роботам, праця над якими не припинялася ні вдень, ні вночі. Центральний бастіон і бастіон Флагштока були підвищені та потовщені, між ними встановили нову споруду, а нові батареї над внутрішньою гаванню дивилися на великий яр та його відгалуження. «Редан» отримав потужну казармену батарею між ним і внутрішньою гаванню, а також ще одну батарею на іншому фланзі. Вежа Малакова була оточена бастіоном, з кожного боку якого виходили батареї, а безперервна лінія траншеї з'єднувала її з спорудами між нею та гаванню. На все це вплинув час нападу. Ці споруди були озброєні так само швидко, як і важка артилерія. Крім того, корабель із вісімдесятьма чотирма гарматами, пришвартований у верхній частині внутрішньої гавані, прямував до гирла ярів, які виходили звідти.