Однак, за цим важливим винятком, росіяни продемонстрували велику енергію, навіть за межами простої пасивної оборони, і всі види роботи, що вимагали навичок і праці, вони виконували добре. Таким чином, Тодлебен розробив нову функцію в окопній війні, яку зробили можливою дальність і точність гвинтівки. Вночі групи, виходячи з місця, викопували на вибраних ділянках землі між протилежними лініями ряди ям, кожна з яких була пристосована для того, щоб утримати людину, а попереду їх було кілька мішків з піском або іноді камінням, розташованим таким чином, щоб захистити його голову та залишити невеликий отвір для ведення вогню. На світанку вони почали турбувати охорону окопів навпроти, у межах легкої досяжності. Французи особливо постраждали від того, що їх не помітили, і їхня близькість змусила ворога прийняти цю форму війни головним чином для протистояння їм. Наводити гармати на такі маленькі об’єкти, як ці ями, і часто на великій відстані від батарей, здавалося сумнівною політикою, тому їм протистояли люди, так само прикриті мішками з піском, з парапетів. Через деякий час Тодлебен, знайшовши свою ідею настільки успішною, розширив її; ряди стрілецьких ям з'єднувалися траншеями, в частинах яких укривалися безперервні ряди стрільців, і оборона, будучи таким чином відсунутою вперед від загальної лінії, мала вигляд облоги облягаючих. Він розпочав ці підприємства в листопаді, значно погіршивши турботи мізерних захисників окопів. За передовою траншеєю нашої лівої атаки було розміщено деякі з цих ям, загороджених невеликими кам’яними стінами, що призвело до
196 Підпільна війна.
великий роздрат як для наших людей навпроти, так і для французів через яр, передові роботи яких вони частково розглядали. Саме в ніч на 20 листопада стрілецькій групі було наказано розчистити ці ями, які підтримувалися ще одним рядом у тилу. Окупантів було вигнано після гострої боротьби з втратами з обох сторін, і робоча група зробила це місце надійним для наших людей — заслуга, яку наші союзники так високо оцінили, що Кенроберт висловив їй теплу похвалу в загальних наказах.
У листопаді також почалася війна мін і контрмін під час нападу французів з гори Родольф. Галерею вели до Флагстафського бастіону, коли її виявив і підірвав ворог. Міна була, однак, розміщена в галереї, далеко від початкової позиції, призначеної для неї, щоб розбити землю перед бастіоном і таким чином дати можливість французам здійснити там поселення. Але цей план не закінчився щасливо; пильний інженер, який протистояв їм, довів, що він також є майстром цієї підземної війни, і коли міна підірвалася, росіянам вдалося закріпитися на кратері.