восени, тепер вважав, що діяти надто пізно. Він обговорив усі проекти активних операцій. «З нашої позиції в Кінбурні ми не можемо серйозно загрожувати російським комунікаціям. Справа від них у напрямку до Євпаторії, ліворуч від них на висотах Маккензі, ворог закритий природними та штучними перешкодами, які захищають усі підступи до величезного укріпленого табору, який вони займають на північ від Севастополя. Вони скрізь відступили за своїми грізними лініями, не ризикуючи вступити в бій, як тільки союзники Труднощі на дорогах, відсутність будь-яких ресурсів змусили генерала Д'Аллонвіля відступити в долину Байдар після того, як він просунувся вперед на шляху до Бакшисарая. відкликано, без ризику для нашої позиції там, здається нам розумним. Якщо британський уряд не вважатиме себе спроможним прийняти цей курс, з огляду на несприятливу громадську думку в Англії, французький уряд повинен суворо відмовитися від нього; але, зберігаючи всі свої нинішні сили в Криму, вони повинні триматися в їхніх теперішніх зимових квартирах на Херсонесі, не виснажуючи себе марними і, можливо, небезпечними спробами, які зима повинна зробити майже нездійсненними». На початковому чернетці цієї відповіді імператор написав: «Я вважаю цю ноту ідеальною». Пелісьє також знову заперечував проти будь-якого руху вперед. Він відмовився.
Погляди Птлісьє. 295
проекту імператора діяти з Кінбурна, намагаючись показати його нездійсненність. Він вважав за необхідне, в інтересах альянсу, щоб французька та англійська армії більше не діяли разом, і виклав план утримання частини французьких військ навколо Севастополя, Кінбурна та Константинополя, а решту відправити назад до Франції, тоді як англійці разом з турками повинні зайняти Керч і діяти в Черкесії в напрямку Тифліса. Таким чином, Франція була б готова зустріти можливі спроби Росії перенести війну на Німеччину в той час, коли в іншому випадку Крим все ще поглинав би силу французької армії. Трохи пізніше він висловився ще сильніше. «Слава Богу, це не труднощі, які мене лякають. Взяття Севастополя — щодо якого начальники цієї армії та інші, більші за них, все ще сумнівалися 7 вересня — показало, що — я міг зіткнутися з небезпекою, коли побачив успіх позаду. Але тут ситуація інша. Я бачу перешкоди; я не бачу ні успіху, ні навіть надії на нього. більше, щоб виконати одну... Якщо тоді союзні уряди ухвалять рішення про такі операції, як я обговорював, я змушений* буду, на мій вічний жаль, відмовитися від честі керувати ними».
Безсумнівно, Пелісьє був одним із найрішучіших командирів; все ж можна сумніватися, чи не впливав на нього вплив, окрім його оцінки військових проблем, які стояли перед ним, і такі, що мають вагу для менш рішучих людей. Він мав під-