Саме у Варні тривав величезний і багатолюдний бізнес з посадки. Пірси були імпровізовані інженерами, але, звісно, операція була здійснена за умов значно більших труднощів, ніж у портах приписки. Війська повільно спускалися зі своїх таборів; отрута в повітрі спричинила загальну нудоту, і люди були настільки ослаблені, що їхні рюкзаки несли для них на в’ючних конях навіть під час короткого маршу в п’ять чи шість миль, усе, що вони могли зробити одразу. Коли їх посадили на корабель, вони відпливли до загальної зустрічі в затоці Балчик, приблизно в п’ятнадцяти милях на північ від Варни. Таємниче лихо все ще переслідувало їх на борту корабля і додавало жахливої риси періоду ув’язнення, оскільки трупи, потоплені пострілами біля їхніх ніг, через деякий час піднімалися на поверхню й пливли вертикально, високо до грудей, серед кораблів, розпухлі обличчя витискали ковдри чи гамаки, які їх загортали.
Після того як усі були зібрані, попутний вітер усе ще затримував їх; але 7 вересня все озброєння потрапило під вагу в гарну погоду. Кожен великий британський торговельний пароплав обертався, доки не міг прикріпити буксирний трос до вітрильного транспорту (більшість із них були жителями Східної Індії найбільшого класу), а потім знову обертався, доки корабель ззаду не прикріпився до
30 Флоти і флотилії.
секунда; потім усі поїхали на свої місця для подорожі. Вони були сформовані в п’ять колон, у кожній з тридцяти суден, і кожне відзначалося окремим прапором; і п'ять колон несли чотири дивізії піхоти з їхньою артилерією, а саме: легку, першу, другу і третю, у повному складі, і легку кавалерійську бригаду. Можна було побачити небагато кращих видовищ, ніж просування та маневри, які йому передували, цього впорядкованого ряду кораблів, усі з найбільших із існуючих, на спокійних блакитних водах під яскравим небом. Французи та турки, незважаючи на те, що вони використовували своїх військових для транспорту, не змогли везти кавалерію. Нашою флотилією командував і супроводжував адмірал сер Едмунд Лайонс на «Агамемноні». Наш головнокомандувач ВМС, адмірал Дундас, керував британськими силами, які були готові до бою з ворогом, включаючи десять лінійних бойових кораблів, два гвинтові пароплави, два п’ятдесятигарматні фрегати та тринадцять менших пароплавів із потужними гарматами. Французький флот нараховував п'ятнадцять лінійних кораблів і десять-дванадцять бойових пароплавів, а турецький - вісім лінійних кораблів і три бойові пароплави.