Австрійська пропозиція, хоч, звичайно, була абсолютно неприйнятною для нашого уряду, була достатньо правдоподібною, щоб отримати схвалення як французького повноважного представника, так і лорда Джона Рассела, обставина, яка виявилася дуже збентеженою для лорда Пальмерстона та його колег. Бо керівні члени покійного уряду, який санкціонував експедицію на Крим, збиралися підтримати пропозицію про незадовільний мир. Уряд мав зібратися, на одному
Англійські захисники російських інтересів. 225
з боку, напади тих, кого представляє пан Дізраелі, який, бажаючи переслідування війни, засудив поведінку нашого повноважного представника; а з іншого — тих, хто завжди ставить уряд під час війни в незручне становище, наполягаючи на необхідності укладення миру. «Містер Гладстон, — каже сер Теодор Мартін у своєму житті принца-консорта, — розвинув погляди членів кабінету міністрів Абердіна, які вийшли з уряду лорда Пальмерстона. Тягар його промови полягав у тому, щоб закликати до миру на умовах, запропонованих Росією... Він визнав, що схвалив вимогу своїх колег під керівництвом лорда Абердіна щодо обмеження російського флоту; але стверджував, що Росія, відмовившись від претензій, які спочатку призвели до війни, більше не є виправданим. Усі умови, яких ми спочатку вимагали, були значною мірою прийняті, і якщо ми воювали не за умови, а за військовий успіх, нехай Палата погляне на ці почуття оком розуму, і вони виглядатимуть аморальними, нелюдськими, нехристиянськими». Але люди твердо трималися фактів; вони визнали, що Росія не могла мати іншої причини для утримання флоту в Чорному морі, крім як використовувати його проти Туреччини, і що російські претензії не можна терпіти. і вони підтримали Пальмерстона.
Можливо, можна вважати, що задум імператора приніс свої природні плоди лише через нерішучість Канробера, особливо коли він відмовився спробувати отримати істотний результат від пізнього
226 Перша посадка для Керча.