Видовище людей і коней, що плюхаються між Балаклавою та табором, крізь море багнюки, наводило на думку найменш винахідливому розуму, що прокласти дорогу — це правильний засіб. В Англії, відповідно, численний клас, який стає кричущо мудрим після події, висунув упущення про будівництво дороги як одне з найважчих звинувачень проти персоналу армії, наполягаючи також на тому, що це повинно було бути однією з перших речей, про які подумали. Але чи може будь-хто, хто тепер безпристрасно оглядається на той час, вказати на якийсь період, коли цей крок був можливим? Коли ми вперше зайняли позицію на Височині, не відчувалося браку дороги, і коли кожен чоловік в обох арміях був потрібний для підготовки до бомбардування, яке мало передувати штурму, було б дивним вправою передбачення відкликати їх від виконання невідкладних обов’язків, щоб прокласти дорогу, яка, можливо, ніколи не знадобиться. Навіть після втрати Воронцовської дороги масштаби цього нещастя не відчувалися, бо люди, коні та транспортні засоби вільно перетинали рівнини, і все ще очікувалося швидкого захоплення місця. Пізніше, коли битва під Інкерманом показала, наскільки мізерною була наша лінія оборони, якими фатальними були б наслідки пролому в ній, з неї не можна було відступити жодної людини.
положення. Сер Джон Бургойн підрахував, що будівництво дороги займе понад 1000 чоловік два-три місяці. Було найнято групу турків, щоб спробувати це, щойно визнали необхідність зимувати на висоті, але вони загинули так швидко, що ті, хто вижив, навряд чи могли зробити більше, ніж поховати мертвих. Офіційні уповноважені згодом підтвердили, що «найману працю отримати неможливо». Військова праця також, безперечно, не могла»; і тому відсутність дороги була одним із тих нещасть, які стають неминучими серед невизначеності війни.