задовго до того, як він запропонував людині підтримати нас. У такому випадку продовження спостереження за Горчаковим застрахувало б його власну загибель. Французи, як і англійці, піддалися найбільшому ризику, спочатку коли він розмістив усі свої війська так далеко від точки небезпеки, а потім, коли він так довго зволікав з переміщенням туди достатніх сил; і навіть його власний прояв доброї волі та дивний прийом генералів Брауна та Кеткарта, наданий його батальйонам, не можуть повністю виправдати його. Те, що він нарешті відчув себе вільним надати ефективну допомогу (і що вона була ефективною через обставини, які не підлягають розрахунку), було пов’язано з його сприйняттям того факту, що наступ і канонада Горчакова були прозорим фінтом. Перед командиром навряд чи можна поставити більш складне завдання, ніж здійснити удавану атаку на відкритій місцевості проти командної позиції. Усі пересування росіян у долині було так чітко видно з плато, наче на карті. Або частка дій Горчакова не відповідала наказам, які він отримав, або ці накази мали скерувати його до справжньої атаки. Про це містер Кінглейк каже: «Щодо вказівок Горчакова, загальний наказ був сформульований так, ніби він мав на меті скерувати проти позиції Боскета справжній, неудаваний напад; але, виходячи з авторитету, який я вважаю беззаперечним, я переконався, що накази, які дійсно були дані Горчакову, були такими, як зазначено в тексті», тобто він мав «погрожувати Боске обманками». Справді штурмуючи висоту, він, без сумніву, втратив би багато людей; але вони були б ціною цього
1 5 6 Закриття бою.