хоча французи мали порівняно легку роботу в окопах, хоча, у гіршому випадку, одна з кожних двох ночей була ніччю відпочинку, і їхні люди, ніколи не перевантажені, були готові для втоми та табірних обов’язків, прокладки доріг та інших робіт, однак їхні засоби протистояти впливу вологи та холоду були настільки несправними, що їхні втрати хворими, особливо від обмороження, були дуже великими. Французькі коні також гинули сотнями, і більшу частину доставки до табору доводилося виконувати людям. Але їхні великі чисельні ресурси не тільки компенсували всі втрати, але й продовжували швидко збільшувати силу своєї армії. Нараховуючи 45 000 у жовтні, воно зросло до 56 000 у листопаді, 65 000 у грудні та 78 000 у січні. У цьому останньому місяці лорд Реглан вважав, що сила французької армії принаймні в чотири рази перевищує британську. Тоді ми мали на Височині, щоб задовольнити всі потреби наших облогових робіт і будь-які підприємства ворога, лише 11 000 чоловік, придатних носити зброю. Саме ці три місяці, листопад, грудень і січень, склали «зиму нашого невдоволення». У лютому наступила світліша пора. Було приблизно 23 січня, коли французькі війська оволоділи територією праворуч від наших облогових робіт. Пропозиція лорда Реглана полягала в тому, щоб французькі війська змінювали наші в окопах одну ніч на три. Кенроберт замінив його тим заходом, який тепер був застосований. Це звільняло понад 1500 англійських військ щодня від охорони нашого фронту. Лорд Реглан каже про це: «Позиція наших військ дуже важка
Чому спочатку не зробили Дорогу. 177
покращилися завдяки звільненню від частини неприємних обов'язків, які вони на них наклали; але, кажучи конфіденційно, я вважаю, незважаючи на те, що говорить генерал Канробер, що можна було б зробити більше, враховуючи, що французька армія складається з 60 000 до 70 000 чоловік».