Постановка царя Миколи, такого пихатого й зарозумілого на початку війни, зазнала помітних змін. Після поразок на Дунаї, поразки «Альми» він вирвався з нього, у його спілкуванні з Менщиковим висловлювалися майже розпачливі висловлювання, проте змішані з виявами рішучості протистояти своїй злій долі до кінця. Потім сталася жахлива бійня в Інкермані, яка майже витіснила з нього надію. Але з новинами про страждання союзників на початку зими прийшла нова втіха, і саме тоді він вимовив відомий на той час вислів про те, що було два генерали, які збиралися битися за нього, «Жанв’є та Февр’є». Але, як ми бачили, в цьому останньому місяці прийшла поразка під Євпаторією. Загальноприйнято вважати, що цей удар посилив його гордий дух, оскільки нанесений в
216 Смерть царя.
зневажений турками, був фатальним. Через кілька днів після отримання звістки, коли він ще віддавав накази своїм генералам і оглядав свої війська, його чудова потужна статура раптово впала. Після повернення з плацу 27 лютого виявилося утруднене дихання, настав параліч легенів і 2 березня він помер. Ті, хто вижив, напевно пам’ятають жахливий мультфільм «Удар царя мертвим на похідному ліжку, а скелет у російському одязі й шоломі тисне руку йому на груди з написом: «Генерал Февр’є став зрадником». Французи надіслали звістку генералу, що командував у Севастополі, під прапором перемир'я; але він тримав це в таємниці, поки це не буде підтверджено з Санкт-Петербурга. Він прийшов, супроводжуваний посланням нового царя, щоб повідомити захисникам, що «відійшовши у життя вічне, верховний начальник православних воїнів благословив з висоти їх незрівнянну постійність і доблесть».
Незабаром виявилося, що Олександр II. перебував під впливом партії війни, оскільки маніфест, опублікований у день його вступу на престол, був не просто войовничим, а й загрозливим, і хоча його розважливий міністр Нессельроде прагнув у циркулярі зменшити його вплив, друзі миру не знайшли нічого в зміні суверенів, щоб їх підбадьорити.
Тим часом конференція держав, перервана місяцями тому через відмову Росії від чотирьох пунктів, які становили її основу, була відновлена. Принц Горчаков, двоюрідний брат генерала, був посланий міністром до Відня, і йому вдалося представити
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Віденська конференція. 217