З цих слів почалася знаменита поїздка. Але бригада ледве зрушила з місця, як капітан Нолан проїхав похило через неї, розмахуючи мечем. Лорд Кардіган думав, що він наважується очолити бригаду; Про його мету можна було тільки здогадатися, бо уламок першого снаряда, випущеного ворогом, вразив його в груди. Його кінь розвернувся і поніс його, ще в сідлі, через ряди 13-го, коли вершник, уже бездиханний, упав на землю. На чолі з лордом Кардіганом ряди продовжували просуватися рівною риссю і за хвилину чи дві увійшли в зону вогню, де повітря було наповнене гуркіт пострілів, розриви снарядів і стогін куль, тоді як серед пекельного галасу тривала робота знищення, і люди й коні безупинно кидалися на землю. Тим не менш, у цей час багато пострілів, націлених на ціль, що швидко рухалася, мабуть, проходили понад, або поряд з бригадою, або між лініями. На них чекав ще смертоносніший вогонь із дванадцяти гармат попереду, які ледве могли не вдарити десь на лінії завширшки сто ярдів. Коли бригада просувалась приблизно п’ять хвилин, вона наблизилася до цієї батареї, і ефект одразу проявився у збільшенні кількості людей і коней, які всіяли рівнину. З природним бажанням скоротити це випробування, темп був збільшений; коли бригада наблизилася до батареї, більше половини її чисельності лежали на траві в долині, мертві або важко підводилися; але, все ще непохитні, а не людина, яка ще не була інвалідом, залишок поїхав прямо в дим гармат і зник з поля зору. Лорд Лукан висунув Важку Бригаду на деяку відстань вперед на підтримку Легкої; але виявивши, що його перша лінія постраждала від сильного вогню, він зупинив і відійшов, не без значних втрат. Водночас відбувся інший, більш ефективний рух. Генерал Морріс, командувач французькою кавалерією, наказав полку своїх егерів d'Afrique (4-й) атакувати війська на Федюкінських висотах і заглушити там гармати. Полк піднявся на схили, відійшов від гармат і, досягнувши своєї мети, відійшов, втративши десять убитих і двадцять...
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
вісім поранених. Відтоді відступ нашої кінноти не заважав вогнем гармат з цього боку поля, і хороші товариські стосунки, закладені в цій швидкій, рішучій і дієвій атаці французів, були високо оцінені їхніми союзниками, і отримали справедливу та гарячу похвалу від історика Кінглейка.