табори двох бригад кін. Особливо важливим моментом було те, що одна металева дорога, Воронцовська дорога, яка піднімалася на скелю Височини, а звідти вела до міста Севастополя, пролягала, перетинаючи долину Балаклави, між і вздовж пагорбів, зайнятих турками. Дорога продовжувалася до Ялти, дачі та садиби Воронцових на південно-східному березі Криму; інше відгалуження від нього перетинало Черну і йшло вгору по Маккензієвим висотам до Бакшисарая. Росіяни могли підійти до Балаклави зовсім поза зоною дії гармат і військ на Херсонесі; таким чином союзники повинні бути відтягнуті з їхніх висот у долину в разі наступу ворога в цьому напрямку. Таким чином, долина Балаклави була вразливим місцем, і, якщо можливо, її слід було зробити достатньо міцною, щоб забезпечити Воронцовську дорогу на всьому її протязі від Балаклави до плато.
Росіяни в Севастополі тепер точно знали, з чим їм довелося зіткнутися, і принаймні були врятовані від труднощів, які спочатку їх охопили.
Звістка про поразку на Альмі дійшла до Севастополя близько десятої або одинадцятої ночі 20-го, коли Менщиков прибув у фортецю. Принц наказав адміралу Корнілову перегородити вхід до гавані, потопивши кілька військових кораблів. Наступного ранку адмірал викликав своїх військово-морських капітанів і, розповівши їм про задум Меншикова, пояснив їм, чи не буде кращою його власна пропозиція, яка полягала в тому, щоб вийти в море і атакувати
Погляд Тодліриса на ситуацію. 85
Союзний флот і флотилія позбавляють ворога засобів до існування. Рада не погодилася з ним, вважаючи, що час для такого підприємства минув, і вважала за краще заблокувати гавань, потопивши кораблі. Того ж дня ті, що мали бути затоплені, були перенесені на свої місця.
Під час 2-го війська MenschikofT з Алми, досягнувши північної сторони, були переправлені через гавань, відповідно до його рішучості перемістити свою армію на відкриту місцевість, і розмістилися в полі за містом.