майстерність з усіх боків. Російський генерал виявив велику некомпетентність, залишивши проблеми зі скелями відкритими, утримавши свої резерви без бою, відкликавши свою артилерію, коли вона могла б йому найкраще служити, і залишивши абсолютно невикористаною свою настільки значно переважаючу силу кавалерії на землі, дуже добре пристосовану до її дії. Роль французів не була пропорційною ні їхній силі, ні їхній військовій репутації. З двох дивізій, виведених спочатку на плато, одна бригада, що ближче до моря, разом з усіма турками, ніколи не бачила ворога і не мала впливу на дії; а інший відділ передньої лінії, з легшою місцевістю, лише дуже пізно прибув до підтримки інших. Хоча цим іншим (трьом бригадам) не протистояло переважаючих сил, вони відставали і ніколи, аж до кінця бою, не вступали в серйозний бій з росіянами. Участь їхніх союзників у дійстві не залишила на англійців жодного сприятливого враження. Англійські дивізійні генерали, як ми бачили, були надані самі собі, за винятком наказу двом з них атакувати; і це було неминуче, зважаючи на їхню відносну позицію щодо французів, що вони мали б просунутися прямо до свого фронту. Вони зробили це, зіткнувшись із сильним опором і з відвагою, про що свідчать їхні втрати. Але коли стало очевидним, що жодної великої операції проти нашого флангу вдаватися не буде, і що ворог цілковито налаштований на пряму оборону, наша атака повинна була бути настільки сильною, настільки злагодженою, настільки підживленою та підтримуваною, щоб кинути всю нашу силу на ворога. Таким чином,
Кавалерія. 65
якби Хайлендська бригада перетнула річку разом з атакуючими дивізіями та за ними, підтримана Четвертою дивізією та кіннотою, то Легка та Друга дивізії, захищені на своїх флангах і тісно підтримані гвардією, могли б кинути всю свою силу відразу, тоді як російські резерви знайшли б надто багато чого, щоб зустріти наступ на своєму фланзі, щоб посилити захисників головної батареї. Але оскільки не було єдності та узгодженого плану, то наші війська відповідно постраждали. Артилерія також, замість того, щоб бути залишеною для дій відповідно до поглядів її різних командирів, повинна була взяти участь у підтримці атаки, яка була чітко призначена їй. Отже, все, чим ми повинні були пишатися, — це спритність і доблесть полків, які брали участь. Це було дуже помітно й гідно традицій півостровних днів. Французький офіцер, який дивився на поле, де наші люди лежали, як вони впали, в рядах, з одним із наших морських капітанів, зауважив йому: «Ну, ти взяв бика за роги — наші люди не могли цього зробити».