головне поле бою. Хоча чисельна різниця тепер зменшилася, росіяни, замість того, щоб ухилятися від труднощів, які їхня власна уява вважала непереборними, або прийняти відсіч як остаточну, знову і знову кидалися на зіткнення, вступаючи групами та окремими особами в найтісніші та найзапекліші бої, аж поки між ворожими лініями не здійнявся вал із полеглих з обох сторін. Довгий час роль захисників була суто оборонною; з кожною відсіччю переможці зупинялися на краю крутих схилів, зберігаючи деяку безперервність фронту, щоб зустріти наступний штурм, у той час як натовпи, що відкочувалися, не переслідувані та захищені від вогню різкою схилом, зупинялися на короткій відстані внизу, щоб зібрати свіжу злагодженість і поштовх для відновлення боротьби. Саме з прибуттям Каткарта, який керував частиною Четвертої дивізії, битва набула нового етапу. Одержимий уявленням про вирішальний ефект, який атака з їхнього флангу повинна мати на війська, які, якими б сильними вони ще не були, але вже зазнали стільки відсіч, він спустився схилом праворуч від нашої лінії. Більша частина його війська вже була кинута на бій в інших частинах поля, де допомога була найбільш гостро потрібна, але йому залишилося близько 400 чоловік, щоб зробити спробу. І спочатку це було надзвичайно ефективно, настільки, що Кеткарт привітав свого бригадира Торренса, який тоді лежав поранений, з успіхом цієї спроби перейти в наступ. Але тепер цей успіх мав бути обернений
I 50 Французи відганяють росіян.