Мартін, «взяв заходи, щоб дати зрозуміти, що, як би ця нота не звучала для цілей біржі, він не буде учасником миру, який Англія не схвалює. Якщо війну доведеться продовжувати, Франція не залишиться відсталою». «Все, що я вважаю за потрібне, — сказав він лорду Коулі, — я зроблю, і я не буду боятися, що моя поведінка буде зрозуміла у Франції».
Тим не менш, Росія, мабуть, відчувала велику довіру до агенцій, які вона розпочала працювати в Парижі, оскільки вона не лише передала французькому уряду свою рішучість не приймати жодних пропозицій, які мали б надходити у формі ультиматуму (тобто супроводжуваного загрозою приєднання до альянсу) від Австрії, але й висунула власну пропозицію найбезглуздішого тону, поважаючи обмеження її влади в Чорному морі, пункт, у якому англійці були найбільше зацікавлені. Вона змусила запропонувати, «щоб Дарданелли було закрито і щоб жодні військові кораблі відтепер не входили в Чорне море, за винятком кораблів Росії та Туреччини, які повинні залишатися там у такій кількості, про яку обидва сусіди погодяться між собою, без права голосу з боку інших держав». Те, що вовку залишили влаштовувати справи з ягням, було б винятковим результатом дорогих зусиль, завдяки яким Росія була доведена до її нинішнього стану, і її сміливість у збереженні таких претензій показує, наскільки сильною була її залежність від впливу корумпованих чиновників Французької імперії. але
300 Добросовісність Луї Наполеона.
її хвастощі майже закінчилися. Австрія нарешті подала перед союзними державами ретельно підготовлений договір, який, хоча й був коротким у деяких аспектах того, на що Англія мала право претендувати, було визнано тим, що могло прийняти британське міністерство, і тепер його було надіслано як австрійський ультиматум до Санкт-Петербурга, а період для відповіді Росії обмежувався 18 січня. Французький імператор дав зрозуміти, що він готовий або укласти мир на цих умовах, або продовжувати війну з посиленою енергією, і він запропонував зібрати військову раду в Парижі, щоб визначити курс дій на наступну весну. У результаті британські, французькі та італійські офіцери, скликані для цієї мети, провели свої засідання в його столиці, тоді як намір Росії був ще неоголошений.
Альянс, завдяки добросовісності Луї Наполеона, таким чином виявився міцним, порожні претензії Росії розвіялися, як бульбашка. Її виснаження не залишало їй іншого вибору, як погодитися. Її втрати, які ніколи не були точно відомі, були колосальними. Станом на кінець серпня їх лише в Криму було оцінено в 153 000 чоловік, тоді як сотні тисяч, вивезених із глибин величезної імперії, загинули від труднощів походу. Загалом упевнено вважалося, що її загальні втрати за час війни склали не менше півмільйона чоловік.