Це була дуже серйозна помилка, яку неможливо виправдати. Ніль написав про це Вайланту: «Канроберт каже, що він поставив на своє місце не орла, а стерв'ятника, і що він шкодує про те, що зробив. Неможливо описати гнів Боскета; справи, об'єктом яких він є, неймовірні». Генерал, який замінив його, Реньо де Сен-Жан д'Анжелі, командувач імператорською гвардією, мав лише тридцять шість годин, щоб вивчити дуже складну місцевість і облогові роботи, а також встановити стосунки з військами, які його не знали і які жалкували за своїм старим начальником.
Інша помилка була ще гіршою. Пелісьє домовився з лордом Регланом, щоб канонада i;-го була поновлена на світанку 18-го і мала тривати дві години, за цей час, за розрахунками, ворожі гармати можуть замовкнути, а їх роботи, після ремонту вночі, знову зруйновані. Отже, атака мала відбутися о п'ятій або о пів на годину. 17-го батареї, що розгорнулися по всьому фронту від Карантин-Бей до Карінінг-Бей, дали свій ефект, як і раніше. Увечері ми побачили, що казармові батареї, «Редан» і «Малакофф» разом із їхніми підрозділами та роботами звідти до гавані були виведені з ладу, з величезними втратами вбитих і поранених. Але раптом, не сказавши жодного слова лорду Реглану, Пелісьє змінив план. Він вирішив відмовитися від попередньої канонади наступного ранку й розпочати штурм на світанку. Він повідомив про цю зміну своєму колезі в депеші як про остаточну, що базується на підставах, які не можуть бути оскаржені. Лорд Реглан почув про це з глибоким занепокоєнням, але дійшов висновку
Його недостатня причина. 257
що краще мовчки прийняти зміни та погодитися з ними, ніж протестувати. Тим не менш, з огляду на пов’язані з цим проблеми, залишається питання, чи не вчинив би він добре, відмовившись від співпраці, окрім як у рамках спільного плану. Англійські артилерійські офіцери були дуже впевнені, що зроблять російські батареї майже нешкідливими за кілька годин.
Ці аберації Пелісьє ніколи не були повністю враховані. Кінглейк припускає, що вони виникли через надзвичайний душевний біль, спричинений телеграмами імператора, і навіть вказує час, протягом якого збурення тривало вісім днів. У своїй депеші до лорда Реглана Пелісьє назвав причиною прискорення години атаки те, що зібрання його війська в траншеях, як було встановлено під час судового розгляду, не можуть бути приховані після світла від ворога, який, отже, буде готовий зустріти їх. Але канонада вже б їх підготувала; крім того, година до світанку — це та година, коли всі загрозливі гарнізони особливо очікують нападу. Тому ніщо не було настільки важливим для успіху, як зупинити вогонь, який обрушувався на його війська на відкритій місцевості, і розум Пелісьє не був таким, щоб хоч на мить його вразити.