Частина 5

катастрофа через подію, яку Каткарт не міг передбачити. Поки він просувався, вірячи, що він повністю співпрацює з нашими військами на скелі, він раптово був атакований ворогом з висоти, яку він щойно покинув і який або повернув, або прорвав ту частину нашого фронту, яку він намагався звільнити від напруги чисельності. Таким чином, його війська, розкидані по нерівному схилу пагорба, сильно постраждали, відновивши позиції лише маленькими, розбитими тілами, і з втратою свого командира, якого застрелили. Ця спроба Каткарта змінила стриманий характер оборони і була першою з численних випадкових атак, які залишили війська зайнятими ними далеко вперед і порушили безперервність лінії. Бо рух вниз поширювався справа наліво вздовж фронту; висота Переднього хребта, що залишилася оголеною для захисників, була зайнята росіянами, які піднімалися по яру за їхнім лівим боком; і нашим людям, перехопленим таким чином, доводилося обминати ворога або прорізати собі шлях. Правильна наша позиція здавалася абсолютно беззахисною; частина російських військ рухалася вздовж Переднього хребта, мабуть, збираючись проштовхнути вільний кут позиції, коли, щоб огородити наші уламки, вона стала шеренгою ліворуч, обличчям до краю скель. Саме тоді, коли це стояло так, французький полк, нещодавно прибулий і поки що розміщений на англійському кінці Переднього хребта, наступав, узяв росіян у фланг і відкинув їх назад у ущелини, звідки вони вийшли.