За цим звітом послідував другий, у якому кілька офіцерів, зокрема генерал-квартирмейстер і два генерали кавалерії, вважали себе об’єктом осуду. І, нарешті, у квітні 1856 року в Челсі зібралася Рада генеральних офіцерів, щоб «взяти до уваги більшість звітів про поведінку певних офіцерів як анімаційну рекламу». Провина, якщо така була, приписувана лорду Лукану та лорду Кардігану, була настільки незначною та розпливчастою, що їм не було труднощів виправдатися. Відповідь генерала Ейрі можна коротко підсумувати. Його суть полягала в тому, щоб показати, що, хоча комісари поклали провину на його департамент за те, що він не видав припаси в магазин, він мав забезпечити не видачу, а розподіл цих припасів. Він показав, що часто згадувана нестача транспорту пояснюється лише тим фактом, що запаси одягу та інших необхідних речей залишалися невиданими; що між чоловіками та припасами не було встановлено офіційного бар'єру; Навпаки, питання одягу були дозволені набагато швидше, ніж чоловіки могли намалювати
188 Відомства мають належні межі.
це. Він слушно зауважив, що в зміненому стані справ, який існував у середині березня, було неможливо для будь-яких двох осіб, таких як комісари, повністю оцінити становище армії посеред нечуваних труднощів зими, і закінчив картиною стану військ і причин страждання та збентеження, якими вони були оточені.
Читач, який, можливо, стежив за цією оповіддю, можливо, вважатиме, що колись армія перед Севастополем і залежала від військової системи, яка була настільки нестачою в багатьох найважливіших, ніякі домовленості чи передбачення в межах людського розуму не змогли б запобігти катастрофам, які послідували. Висновок, зроблений зі звітів, про те, що провину можна справедливо покласти на певні сторони, не міг бути підтвердженим. Той факт, що різні підрозділи армії мають свої належні межі, здавалося, певною мірою був упущений з поля зору комісарами, а також громадськістю, чиї скарги здебільшого базувалися на помилці, що кожен повинен розуміти та брати участь у справах усіх інших, а також своїх власних. Жоден головнокомандувач не бажав би, щоб такий обмін обов’язками замінювався обмеженою та специфічною сферою операцій і відповідальністю, покладеною на кожен відділ. Виконувати обов’язки власної філії (включаючи, звичайно, її співпрацю з іншими, коли це необхідно) — це все, чого можна очікувати від офіцера; і це провінція керуючого інтелекту, який знає інструменти, з якими він працює,
Помилка була в системі. 189