Частина 6

можливо, не вдасться намалювати їх знову; у них набрякали ноги, утруднювався кровообіг, а холодними ночами траплялися обмороження, що закінчувалося в кращому випадку каліцтвом. Вийшовши з окопів, чоловіки мусили йти далеко шукати коріння, на якому можна було б варити їжу; Не дивно, що багато хто вважав за краще використовувати ці короткі перерви у виконанні обов’язків у такому спочинку, який тільки можна було отримати, і їли солону свинину сирою; і оскільки за такої дієти та такого впливу кількість хворих зросла, тому більше роботи було покладено на тих, хто залишився. «Наші люди, — писав лорд Реглан, — чергують п’ять ночей із шести, значна частина з них постійно під вогнем». І весь цей час їхній одяг був таким, у якому вони вперше приземлилися у вересні. Війська страждали не від постійної нестачі продовольства. За винятком найгіршого випадку, у більшості таборів загалом передбачалося належне надходження (проте, не без надто тривалих інтервалів мізерної їжі) печива, солоного м’яса та рому. Але аж ніяк не завжди було паливо для приготування їжі; а якщо й був, то такий обмежений раціон майже завжди викликав цингу та інші хвороби. Проте в той самий час у Балаклаві було достатньо палива, а також рису, борошна, овочів і чаю, які могли б зробити дієту здоровою. Отже, тут, за сім чи вісім миль від таборів, були запаси, які дозволили б армії на набагато кращих умовах протистояти лиху перевтоми, впливу вологи й холоду. Але ці запаси могли бути доступні лише частково та з труднощами через відсутність транспорту. Як має ми не мали жодного транспортного корпусу, і армія залежала в своїх перших рухах від коней і возів, які можна було захопити в Криму. Зі звіту, підготовленого комісаріатом, випливає дивовижний факт, що в січні 1855 року загальна кількість ефективних тварин, що належали до цього відділу, становила 333 в’ючних коней і мулів і дванадцять верблюдів. Якби департамент, який генеральний комісар намагався сформувати біля штабу, був завершений, завдання постачання військ було б порівняно легким. Але формування цього депо, яке мало забезпечити перевезення майбутніх запасів, а також необхідних для повсякденного та теперішнього використання, було перервано через відсутність транспорту. У тилу кожної дивізії мізерна група жалюгідних поні та мулів, чиї спини ніколи не знали, що означає вийти з сідла, тремтіли, голодували й щодня вмирали. Такими були засоби транспорту, від яких залежало існування армії. Проте в навколишніх країнах існувало багато коней, і була достатня кількість кораблів, на яких їх можна було доставити. Чому ж тоді в Балаклаву не привезли коней у достатній кількості? Відповідаючи на запитання, генерал-комісар заявив, що «незбільшення кількості транспорту пояснювалося не тим, що більша кількість тварин була непотрібною, а тим, що більшу кількість тварин не можна було прогодувати в Криму».