непотрібний курган і ці нікчемні береги, як «праці ворожі», а інший російський письменник каже, «незважаючи на накопичені сили ворога, нашим колонам вдалося зайняти його батареї та укріплення»*. Правда полягає в тому, що мало полів битви було настільки позбавлене перешкод такого роду, як Інкерманське. Труднощі атаки полягали в тому, що переліски та скелі заважали регламентованому просуванню та розгортанню, хоча, з іншого боку, ці об’єкти надавали ворогові незначну перевагу укриття своїх стрільців.
Ті, хто був дітьми під час Кримської війни, навряд чи можуть усвідомити, яким палким, яким тривогом, яким захоплюючим був інтерес, який відчувала нація до акторів у тій далекій сфері, настільки, що пан Брайт, теоретично людина миру, публічно заявив, що вірить, що в Англії є тисячі людей, які лише вночі кладуть голови на подушки, щоб мріяти про своїх братів у Криму. Це почуття досягло апогею з новиною про Інкерман. і це не перевищувало, і навіть не могло бути, перевищенням величини ставки, яка залежала від питання тієї битви. Поразка цієї стрункої дивізії на її хребті призвела б до жахливих наслідків. Росіяни, прибувши на височину, де земля була гола, а схили вже не протистояли їм, поставили б армію в бойовий порядок
* Цілком можливо, що ці автори, можливо, припускали, що деякі з творів, розміщених на цій землі через довгий час, були там під час битви.
Наслідок Перемоги. 163