Ці події важко тиснули на Канробера. Він відчував, що англійці повинні вважати його слабким, коливливим і ненадійним. Багато в чому ця очевидна вада характеру могла бути наслідком холодної тіні генерала Ніеля. Але немає сумніву, що вроджена нерішучість загалом приписувалась йому, серед інших, самим генералом Ніелем, який писав військовому міністру, що характер Канроберта мав саме вигляд рішення, коли рішення потрібно було прийняти задовго до цього, але завжди відступав, коли наставав момент для страти. «Хто, — пише принц-консорт своєму другові, — хто відновить дух французької армії, який був розбитий нерішучістю Канробера та браком твердості?» Відчуття природного недоліку, яке надзвичайно посилилося обставинами, і його нездатності нести важкий тягар, покладений на нього командуванням і союзом, тяжко мучило французького генерала; і його проблеми ще більше посилилися, коли в середині травня план імператора з усіма подробицями був представлений
228 Конференція командувачів.
йому офіцер з Парижа. Згідно з ним, Пелісьє мав бути залишений відповідальним за облогу, Канроберт мав командувати польовою армією, а спільні сили французів і турків, які взяли на себе всю облогу, повинні були звільнити британські дивізії для операцій у полі. Коли троє головнокомандувачів зібралися разом, щоб обговорити цей план, лорд Реглан, заперечуючи проти розділення двох польових армій через відстань і труднощі країни між Алуштою та Байдаром, запропонував, щоб обидва зібралися в Байдарі, на що Канроберт був спонуканий погодитися. Але в іншому пункті виникла непереборна складність. І Канроберт, і Омар-паша заявили, що не можуть взяти під контроль англійські окопи. З іншого боку, лорд Реглан не міг доручити охорону свого облогового матеріалу та свого порту постачання тільки частині своїх військ, і тому, хоча він із великим задоволенням очікував обміну одноманітності та заплутаності облогових операцій на запропоноване командування на полі, він не бачив іншого шляху, окрім як залишатися на місці. Канроберт також не бачив виходу з дилеми, і написав військовому міністру повідомлення про нові труднощі. Але він зробив більше, ніж це: контркомандування Керченською експедицією та його неспроможність реалізувати план імператора зламали те, що все ще залишалося в його розбурханому настрої, і 16 травня він надіслав телеграфом заяву про відставку військовому міністру з проханням знову поставити його командувати дивізією, яка була піддана йому.
Канроберт залишає командування. 229