Щоб оцінити становище російської армії в цей час, необхідно відзначити ще одну особливість цієї ділянки поля. Від берега Черної, біля Трактирського мосту, і звідти тягнеться до Херсонеської височини, але не доходить до неї, невисока груда пагорбів, яка називається Федюкіними висотами. Їх передня частина, паралельна хребту, на висоті близько 1200 ярдів, утворює з ним довші сторони довгастої долини, що веде до Черної. Менщиков послав військо трьох родів для співпраці з Ліпранді, але не входив до складу його командування; і ці війська та гармати були розміщені на Федюкінських висотах. Отже, ситуація була така: розгромлена російська кіннота відступила долиною до Чорної і була там підтягнута за своїми гарматами, за милю з чвертю від нашої легкої бригади; Війська Ліпранді були розміщені вздовж іншої половини Воронцовського хребта, огороджуючи, разом із тими, що щойно були на Федюкінських висотах, долину, в якій ворожі загони кавалерії стикалися один з одним; вісім російських гармат вели по долині з хребта; чотирнадцять російських гармат з Федюкінських висот; З тих схилів у долину з обох боків відтіснено російського стрільця; також з кожного боку були три ескадрони російських уланів, розміщені в складках пагорбів, готові виринути в долину; а перед основною частиною російської кінноти стояло дванадцять гармат у ряду.
Напевно, будь-хто, хто дивиться на це питання без упередження, подумає, що накази лорда Реглана лорду Лукану були недостатньо точними. Наприклад, в останньому наказі «на фронт» явно розпливчасте, ворог знаходиться на кількох фронтах. У наступному листі лорд Реглан пояснює це так: «Схоже, що робилася спроба вилучити захоплені гармати, граф Лукан бажав швидко наступати, стежити за ворогом під час його відступу та намагатися перешкодити йому досягти своїх цілей». Але противник у той час не знімав гармат і не відступав, і наказ, відданий лордом Регланом помилково, не застосовувався.