керував обороною південної сторони. Їх було відстежено та частково виконано багато років тому. Стіни з бійницями з каменю та земляних батарей утворювали суцільну лінію навколо самого міста, від моря до великого яру, і він почав їх зміцнювати. На іншій ділянці лінії, що тягнеться від великого ущелини до гавані, він створив великі батареї на ділянках Редан, Малий Редан і Бастіон № 1, поблизу Карінідж-Бей. Вежа Малакова була напівкругла, кам’яна, п’ять футів завтовшки, п’ятдесят футів у діаметрі, двадцять вісім футів заввишки, пристосована для стрілецької стрільби та мала п’ять гармат на вершині; біля підніжжя він був покритий схилом землі, але ще не був оточений роботами. 26 вересня вони становили дуже потужний захист проти нападу, і щодня ставали все міцнішими. На той час уся лінія була озброєна 172 одиницями боєприпасів, багато з яких були дуже важкими і здебільшого переважали польову артилерію.
Читач тепер має перед собою спосіб визначити питання, чи помилялися союзники, не розпочавши штурму цього місця одразу. Кажуть, що сер Джордж Кеткарт наполегливо порадив це, хоча, здається, його думка була сформована на основі надто неповного погляду на роботи ворога, і згодом була значно змінена. Більш дивним є те, що Тодлебен стверджує у своїй офіційній розповіді, що Севастополь неможливо було захистити від штурму в останні дні вересня. Слід пам'ятати, що тільки частина союзної армії могла
90 Пояснення погляду Тодлебена.