будівля, її зелені куполи та вежі, що стоять на міцних фундаментах із кам’яної кладки, білих, як і решта будівлі. Тут братство, зодягнене в чорні шати, з високими циліндричними кашкетами, з яких ззаду спадали чорні покривала, продовжувало молитися і співати; тут теж мирно жили деякі російські родини, в тому числі покійного коменданта Балаклави; і тут була заснована наша телеграфна станція. Поруч з ним знаходився стародавній храм Діани; Там існують циклопічні залишки, палац і сади, які містили знамените Золоте руно, дивилися звідси на море; і, мабуть, у долині внизу «Медея зібрала зачаровані трави, які відновили старого Есона». Були також ознаки мешканців, з якими Медея та Есон є сучасними. Через яр, що вів до бухти, яку наші війська використовували як місце для купання, лежав гребінь, який міг бути дахом тунелю. Але численні кроки й довжина стерли ґрунт віків, і стало очевидно, що величезного саврійця якимось чином перенесло через яр і закріпилося там; і саме його скелет, схований навіть за часів Джейсона, тепер був відкритий для огляду британських стрільців.
Перетинаючи долину Чорної, в травах і квітах по коліна коням, і підіймаючись на зелені схили Камари, за форпости Сардинії, дослідник натрапив на простори високих лісників, з більшими деревами, які оточували галявини, схожі на паркові. Ось кілька британських морських піхотинців, чиї ряди впали в місці, приємному, як девонські луки, перед
Байдарська долина. 245
що височіла лісистою горою, її скелясті вершини пробивалися крізь зелень. Лісова стежка, що петляла серед високих дерев, вела до наступної вершини, звідки відкривався чудовий краєвид. Внизу від краю морських скель до далекого гірського хребта простягалася долина Байдар — урочище квітчастих лугів, посипаних деревами та гаями. Посеред долини, на деякій відстані одне від одного, стояли два села, дахи яких червоніли крізь навколишні дерева; але ані робітники, ані візники, ані худоба не дали життя цій сцені, ані кукурудза не була посіяна для цьогорічного врожаю. Села були не тільки безлюдні, але, як переконалися деякі відвідувачі, зовсім порожні від усіх ознак домашнього життя. Повернувшись уздовж морських скель, тиха, безлюдна, прекрасна місцевість закінчилася, досягнувши укріпленого хребта над Балаклавою; тут були війська, зайняті своїми табірними обов’язками, мули та буйволи працювали зі своїми вантажами; а на пагорбах за Кадукой, над турецьким табором, бородаті паші, сидячи у відкритих зелених наметах, курили свої довгі люльки в тому блаженному спокої, який не могли порушити такі справи, як війни та небезпека імперій.
РОЗДІЛ XII.
Послідовність конфліктів.