зворушений, і зухвалість, з якою наші стрункі тіла атакували їх. Побачивши, як британці наступають так впевнено, на фронті такого масштабу, якого жодні інші європейські війська не сформували б у той час без дуже значних сил за ними, росіяни зробили висновок про існування великої кількості та залишилися переконаними, що їх витіснили з поля маси, яким їхні власні значно поступалися. Це був моральний ефект; але була також матеріальна причина, що призвела до результату. Російські стрільці, як ми незабаром мали достатні підстави знати, були озброєні зброєю, цілком рівною нашій Міні; але маса піхоти все ще володіла мушкетом, не вищим за старий браун Бесс, який замінив Міні, тоді як наші війська, за винятком Четвертої дивізії, мали гвинтівки. Тому задовго до того, як російська колона підійшла настільки близько, щоб її вогонь показав, вона почала страждати від вогню, який був дуже руйнівним, не лише через більшу дальність і ефективнішу ціль, а й через те, що кулі рухались із силою, здатною послати їх крізь тіло кількох людей. Але ці причини є лише паліативними; ніщо не може приховати той факт, що, підтримані непереборною артилерією, яка часто зводила нашу до мовчання, ці великі тіла, одного разу кинувшись на свою кар’єру, повинні були своїм простим поштовхом проникнути всюди через нашу лінію; і якби хоча б частина була добре керована та оживлена таким духом, який усі нації бажають приписати своїм бійцям, вони б ніколи не допустили, щоб їх зупинили та повернули уявні вороги.
які туман може приховати, або які відважна, галантна, смілива постава нашої єдиної лінії змусила їх повірити, що вони можуть слідувати на її підтримку.
Була пів на сьому, коли цей етап акції закінчився, і з прибуттям на місце генерала Данненберга розпочався новий. Усі батальйони Паула тепер були розташовані на горі Інкерман, а батальйони Соймонова, які раніше були в резерві й досі були недоторканими, збільшили кількість свіжих військ, з якими він міг відновити битву, до 19 000 піхотинців і дев’яноста гармат. Десять тисяч із них було кинуто проти нашої позиції, але цього разу вони були зосереджені для атаки переважно в ущелині Кар’єр і навколо неї, і, нехтуючи нашою лівою стороною, кинулися проти нашого центру та правого боку, на які тепер також була спрямована вага канонади. Причиною цього, безсумнівно, було те, що можна було підтримувати більш тісну співпрацю з Горчаковим, чиї війська просунулися вниз по долині, аж поки вони не опинились майже навпроти правого боку нашої позиції, і який, у разі успіху Данненберга в цій частині, міг би негайно простягнути йому руку.