36 червня Австрія, нарешті заручившись підтримкою Пруссії, закликала царя евакуювати князівства. У лютому вона перекинула 50 000 чоловік до кордону території, захопленої царем. Її територіальне положення на північному березі Дунаю таке, що дозволяє їй ефективно стримувати російське вторгнення до Туреччини в цьому напрямку. Операцію можна продовжити, лише відбивши наступ австрійців. До цього цар не був готовий. Він продовжував свої операції на річці рівно стільки, щоб надати переможного вигляду доблесній обороні Сілістрії та подальшому переходу Дунаю в (Гюргево) турками, очолюваними англійськими офіцерами. Австрія була на межі війни, і послала офіцера до англійського штабу для створення спільного плану операцій, коли цар нарешті зрозумів, що тиску на нього неможливо протистояти. Облога міста Силістрія була піднята; росіяни негайно почали відступати з князівств, а 2 серпня вони знову перетнули кордон, після чого зайняли покинуті території в інтересах Туреччини.
Австрія ні тоді, ні потім не оголошувала війни Росії. Але, як було сказано, Франція та Англія зробили це в березні. Можливо, і було сказано, що якби західні держави крок за кроком пішли з Австрією, залишивши їй, яка найбільше хвилювалася у війні на Дунаї, дати слово про початок воєнних дій, цар, як показала подія, був би змушений залишити свою здобич,
22 Союзники звертаються до Криму.
і остаточне розв'язання суперечки між ним і Туреччиною все ще могло бути досягнуто шляхом переговорів. Це неможливо заперечити, але в той же час неможливо категорично стверджувати. Бо жодні переговори не могли б бути задовільними, якщо б не забезпечили якусь компенсацію для Туреччини; і дуже малоймовірно, що цар визнав би це без збройного примусу. Але вирішальною причиною цілком міг бути жорстокий удар, нанесений під Сінопом, який підняв нетерпіння західних народів до неконтрольованого рівня.
Але тепер, із залишенням князівств, те, що досі було основою суперечок, раптово зникло, а разом з ним зникло й безпосереднє занепокоєння у сварці Австрії та Пруссії, чий союз для примусу царя був створений спеціально «для захисту інтересів Німеччини». Але погляди англійців довго не сприймали нічию. Вивести союзні флоти з Евксину без жодного пострілу, поки його води ще були всіяні уламками турецьких кораблів; залишити береги Туреччини незахищеними, тоді як навпроти них стояла втілена загроза Севастополя з його фортами та арсеналом, звідки щойно вийшла нищівна ескадра; і покинути Османську імперію на пориви такої чіпкої, такої безпринципної та такої мстивої особистості, як Микола, у цей останній період не входило в коло можливостей. При першому оголошенні війни в
Відчуття хвилювання в Англії. 23