Частина корпусу Паулофа, вісім батальйонів, які передували решті, тим часом перетнули верхів’я ущелини Кар’єр і, підхопивши заблуканий батальйон Соймонова та збільшивши всі сили, використані двома генералами в першій атаці, до двадцяти батальйонів чисельністю 15 000 чоловік, здійснили одночасний, але чіткий наступ. Вони утворилися навпроти нас праворуч, ліворуч на батареї з мішками з піском, праворуч навпроти прикордонної дороги, де вона входить у яр Кар’єр.
Чотири батальйони, що складали полк справа, почали наближатися до Бар'єру, коли крило 30-го, силою в 200 чоловік, перескочило через нього і багнетом атакувало два провідні батальйони. Зав'язався короткий і дуже серйозний конфлікт — багато наших людей і офіцерів було розстріляно; але наступ виявився вирішальним, і передові батальйони, поспішаючи назад у безладі, взяли з собою два інших (з того самого полку), і всі були зметені з поля, деякі в напрямку Шелл-Хілл, інші вниз по ущелині Кар'єр до долини.
Нарешті залишилося розібратися з п'ятьма батальйонами, що залишилися від атакуючої сили. Проти них виступив 4-й полк під командуванням бригадира Адамса чисельністю 525 чоловік. Підійшовши з височини переднього хребта, полк розгорнутим порядком відкрив вогонь по 4000 росіян, що стояли перед ним, відкинув їх через узбіччя і з краю переслідував їх вогнем, поки вони не досягли і не спустилися на берег Черної.
Таким чином, на відкритій місцевості, не даючи захисникам жодних оборонних переваг, стін, живоплотів чи будь-яких огорож, які, як виявилося, пропонує більшість полів битв, ці 15 000 росіян були відбиті менш ніж четвертою частиною своєї чисельності. Але, по правді кажучи, сказати, що вони були відбиті, дуже неадекватно виражає те, що з ними сталося під час зіткнення. Усі батальйони, які не відступили без бою, залишили поле настільки розбитими та дезорганізованими, і з втратою такої кількості офіцерів, що вони більше не вступали в бій. Це було значною мірою завдяки щільності формувань, у яких рос
146 Причини російської відсічі.