16 лютого росіяни з'явилися перед місцем. Вони провели ніч, створюючи прикриття для своїх батарей, і до ранку мали сімдесят шість гармат, двадцять чотири з них великого калібру, готових відкритися на відстані від 600 до 800 ярдів від робіт. На світанку почалася канонада, і коли вогонь місця, здавалося, було подолано, три колони атаки, підтримувані польовими батареями, рушили до центру і фланги лінії оборони. Два з них були зупинені вогнем пароплавів і місця; третій, на правому фронті турецької лінії, знайшовши прикриття в стінах тамтешніх кладовищ, зібрався під своїм укриттям і кілька разів просувався майже до рову, але був легко відбитий; і з останньою спробою в цьому кварталі підприємство закінчилося, і росіяни негайно відступили вглиб країни. Вони втратили 769 вбитими і пораненими; гарнізонна, 387.
Навіть якби вони виконували роботи, важко зрозуміти, як вони могли запропонувати залишитися на цьому місці, під вогнем кораблів. Ймовірно, саме його досвід того, на що може вплинути цей вогонь і проти якого неможливо повернутися, настільки переконав російського командира в безнадійності підприємства, що зробив напад слабким і марним у порівнянні з його силами. Під час війни на Євпаторію більше не було замахів. Ця невдача, наступна за іншими, була нанесена на Менщикова відкликанням його від командування військами в Криму, в якому його змінив Горчаков.