Найближчим пунктом, де союзники могли торкнутися російських комунікацій, була ферма Макензі. Але височини там були безводні, тому перехоплююча сила не могла залишитися там; воно, мабуть, йшло далі, до Верхнього Бельбека. Тоді він був би за якихось сімнадцять миль від своєї бази на Качі — такий ненадійний, що сильний вітерець не з того боку зробив би його марним. Ця довга лінія постачання, мабуть, була прикрита рештою армії, по всій її довжині, від атак, які могли бути спрямовані на будь-яку її частину або гарнізоном Севастополя з одного боку, або армією Менщика в бою з іншого. Зменшення фортеці тиском такого роду, звичайно, повинно відбуватися повільно, і якби командири союзників виявили необачність, щоб поставити війська в таку позицію, було б неможливо утримати її під напругою таких заходів проти їхніх комунікацій та їх лінії, як ворог показав, що спроможний розпочати незабаром після цього під Балаклавою та Інкерманом.
У другій половині дня 24 числа лорд Реглан відвідав маршала Сен-Арно, і тоді було узгоджено порядок флангового маршу. Французький командир сидів у своєму кріслі під час інтерв'ю, і його манери та вигляд свідчили про те, що його хвороба перемагає. Покидаючи французький табір, лорд Реглан сказав одному зі своїх співробітників: «Ви спостерігали за святим Арно? — він помирає».* Коли візит був * Кінглейк.
Розпочався фланговий марш. 75
Повторений наступного ранку, маршал більше не зміг брати участь в обговоренні.