Вранці 25-го важка кіннота, загін кінної артилерії та батальйон стрілецької армії були відправлені як передова охорона на дорогу через ліс, що веде до ферми Маккензі. Ближче до обіду почався марш основної частини. Чотири польові батареї висунулися по одній з доріг, що вели на Севастополь. Біля маленького будиночка на узбіччі дороги сиділи лорд Реглан і генерал Ейрі з картою перед собою, і сам лорд Реглан вказав офіцеру на чолі колони напрямок, у якому слід наступати через ліс ліворуч від дороги, і гукнув йому йти «на південний схід». Після цього гармати з їхніми возами та екіпажами довгою процесією кинулися на вузьку лісову стежку, колеса пробивалися крізь переліски, і керуючись сонцем, коли шляхи розходилися, близько години трималися головної дороги, пропускаючи на ходу частину важкої кінноти, невеликі корпуси якої стояли праворуч від них, на краю височини, що дивилася вниз на Севастополь. Їхній подальший рух зупинив загін кінної артилерії, який зупинився на шляху попереду. Кавалерія та рушниці, випадково чи задумано, розійшлися праворуч, і таким чином загін опинився на чолі наступу армії на землі, де він не міг зробити нічого ефективного для власного захисту, і був позбавлений належного захисту чи підтримки. Невдовзі під’їхав лорд Реглан зі своїм штабом, різко спитавши, чому загін зупинився, і наказав йому негайно рушити вперед, сам ідучи попереду. Марш
76 Ренконтр з тилом Менщикова.
продовжувався таким незвичайним чином, спочатку штаб, потім тридцять гармат у довгій процесії, крізь густий ліс і рухаючись навколо фортеці та армії ворога. Що це могло передвіщати, зараз стало очевидним, оскільки на відкритому просторі лорд Реглан раптово налетів на російську колону, що рухалася під прямим кутом до його власного курсу.