Одразу після того, як він покинув Севастополь, Менщиков приєднався до решти його сил на півострові, які досі перебували поза сферою дій, розташувавшись у його південно-західному куті. Це становило 12 000 чоловік, і він також отримав додаткові підкріплення, які, як уже було сказано, прямували з Росії. Насправді війська, які могли прийти до нього звідти, практично не мали інших обмежень, окрім засобів їх транспортування. Тому він підійшов ближче до цього місця і, утримуючи свої головні сили поза нашим контролем, 7 жовтня почав посилати частини до Черної. Незабаром після цього його лейтенант генерал Ліпранді створив свій штаб
1 10 Доробки перед Балаклавою.
у Чоргоуні, на дальшому березі, і сила всієї підпорядкованої йому зброї почала збиратися навколо того місця. Вона поступово зростала, доки не досягла, згідно з російськими офіційними звітами, чисельності 22 000 піхоти, 3400 кінноти та 78 гармат, коли її вважали достатньо сильною для негайних дій.
Розповідають, що долину між Балаклавою і Чорною перетинає смуга невисоких висот, що тягнеться від підніжжя плато до села Камара, і що вздовж їхнього русла пролягає Воронцовська дорога. Чотири з цих пагорбів мали земляні укріплення на своїх вершинах — просто ескізи лопатою; на деяких із них міг в’їхати віслюк, а загалом вони були озброєні дев’ятьма дванадцятифунтовими залізними рушницями. Протяжність цієї лінії робіт становила більше двох миль. Їхні гарнізони не мали підтримки ближче, ніж 93-й полк, а турки та морська піхота безпосередньо навколо гавані, які були на відстані 3000 ярдів. Росіяни, звичайно, спостерігали це, а також слабкість робіт, з високих пагорбів над Камарою, і на світанку 25 жовтня почалася їхня атака. Перетнувши Черну від Трактирського мосту вгору і спершу тримаючись уздовж узбіччя долини, найближчої до Камари, їхня передова охорона швидко наступила, вивела десять гармат на позиції, що контролювали пагорб (відомий як пагорб Канроберта), найвіддаленіший від нас і найближчий Камара, і почав обстрілювати його з гармати. Основні частини Ліпранді підходили, і він нарешті привів тридцять гармат, деякі з них великого калібру, щоб поставити їх на пагорб Канроберта та сусідні з ним. Ці
Росіяни їх захоплюють. 1 1 1
відповіли їхні п'ять дванадцятифунтових; Приблизно в цей час загін нашої кінної артилерії та польова батарея, підтримані шотландськими сірими, піднялися на хребет і вступили в артилерійський бій, доки військо, вичерпавши боєприпаси, не було відведено з деякими втратами в людях і конях.