схили були порізані поздовжніми схилами ярами, які спускалися з плато до басейну, в якому лежить велика гавань. Кажуть, що найбільший з них розділяє височину, спускаючись до верхівки внутрішньої гавані. Праворуч від нас є ще одна, яка стала відомою як Долина Тіні Смерті, що впадає у великий яр за 1400 ярдів від її кінця; і саме біля цієї точки з’єднання ліва частина наших земляних укріплень спиралася на прірву. На «середній відстані 500 ярдів праворуч від цих суміщених ущелин ще одна прорізає рівнину, закінчуючись, як і вони, на початку внутрішньої гавані; тут лежить Воронцовська дорога, яка в'їжджає в Севастополь. Саме через смугу рівнини, яку ми називали Зеленим пагорбом, між великою ущелиною та дорогою Воронцова, була споруджена частина наших перших батарей із з’єднувальною лінією траншеї, відома, як інженер, який відповідав за роботи, як Чепмен. Батарея, а пізніше як перша паралель Лівої атаки. Система укріплень, створена наукою інженерів Людовика XIV, з деякими змінами збереглася до цього часу. Він ґрунтувався на дальності стрільби артилерії та стрілецької зброї, а правила передбачали, що перша паралель з її батареями повинна проходити на відстані 600 ярдів від робіт противника. Батарея Чепмена була на набагато більшій відстані, і з цієї причини: — Земля, що постійно спускалася вниз, дедалі більше і більше контролювалася гарматами на протилежних висотах, тому парапети повинні бути вищими відповідно до того, як роботи спускалися з пагорба. Земля тут була кам'яниста,
96 Чепмен і Гордоріс.
і скелястий субстрат лежав дуже близько до поверхні; отже, робота з копання траншей була дуже важкою, що надзвичайно ускладнювало будівництво високих парапетів, і тому було використано терасу на схилі, щоб розмістити батарею на відстані 1300-1400 ярдів від Редана. Але відстань мала менший вплив, оскільки наші облогові гармати були набагато потужнішими, ніж ті, що були раніше, і тому старі правила не можна вважати тепер застосовними. Іншою причиною труднощів, яка торкнулася англійців, але навряд чи французів, була влада, якою володіли росіяни, щоб розташувати гармати на позиціях, на землі між нашими правими та їхніми укріпленнями, які закривали б наші траншеї пропорційно, коли вони просувалися вперед.
З іншого боку Воронцовського яру, на схилі між ним і Доковим яром, який, як і інший схил, змінювався від 400 до 600 ярдів у ширину, було простежено роботу, названу, на честь інженера, який її збудував, Батарея Гордона, і пізніше відому як перша паралель нашої Правої атаки. Назва схилу була гора Воронцова, і цей схил або гребінь був єдиним, що вів прямо до Редану без перешкод.