Досягнувши точки плато, де воно звужувалося ущелинами, російські батальйони зупинилися, щоб дати своїм гарматам час спрацювати. Коли вони відновили свій марш, батальйонні колони справа пройшли першими, і, таким чином, наша ліва частина нашої лінії була першою атакуваною. Слід зазначити як особливість поля, що в тому місці, де дорога входить у яр Кар’єр, і де ми мали пікет, стіна з незакріплених каменів, що перетинає дорогу та тягнеться до переліску з кожного боку, була підкинута як
142 Soimonojfs Право наперед.
невеликий захист і для позначення землі, і це було відомо як "Бар'єр".
Тут слід зауважити, що невтомні дослідження Кінглейка та ретельність, з якою він упорядковував отриману таким чином інформацію, спочатку виділили події битви з плутанини, яка їх довго приховувала, і зробили їх зрозумілими, як ніколи раніше, навіть для тих, хто брав участь у битві.
Противник, не маючи змоги просунутися крізь звужений простір повним фронтом, що дозволило б йому здійснити одночасну атаку вздовж нашої позиції, увійшов у неї правою стороною вперед від центру та ліворуч, і тому перша атака відбулася зліва від нас. Оскільки було видно лише його передові батальйони, характер атаки спочатку не був повністю оцінений, і, можливо, передбачалося, що це був просто дуже грізний виліт. Його батальйони наступали, деякі колоною, що складалася з цілого батальйону, деякі розділилися на чотири колони рот, але розбитий характер землі розчинив усі ці більш-менш щільні натовпи, які втратили свою форму. Один із них, крайній праворуч від росіян, випереджаючи з якоїсь незрозумілої причини інших, тиснув, поки не зіткнувся з крилом 49-го, яке, завдавши залп, атакувало, відкинуло його назад і переслідувало його навіть до схилу пагорба Шелл. Потім Соймонофф особисто повів дванадцять батальйонів чисельністю 9000 чоловік проти нас ліворуч і в центрі, тоді як колона * рухалася вгору вздовж ущелини Карінідж за нашою стороною.
* Кінглейк каже, що ця колона складалася з моряків і тому не була включена до чисельності армії.
Британці дають Йому відсіч. 143