Наступного дня маленька гавань Балаклави була повна плавучих лісів і кучугурів сіна, крізь які човни насилу могли пройти, а безліч потонулих примивало до підніжжя скель. Французи втратили найкрасивіше судно свого флоту, «Генріх IV», і гарнізон Севастополя меншою мірою розділив загальне нещастя, оскільки багато будинків, у яких вони були, були без даху, а також їхні військово-морські склади.
З цього дня почався наш жахливий сезон лиха. Наприкінці шторму ввечері випав сніг, і відтепер ґрунт зруйнованих таборів не давав житла аж ніяк краще, ніж решта навколишнього світу. Хворі, поранені, змучені лежали в багнюці. Окопи часто були глибокі у воді, і коли ніч припиняла рушничний вогонь з обох боків, солдати сиділи там, тісно, притулившись спинами до холодної мокрої землі. Ще гіршим злом було те, що чоловіки рідко знімали мокрі чоботи, боячись їх
1 68 Рядові військ.