він скерував уже відправлені війська знову в похід на Інкерман. Таким чином, лише після того, як бій тривав протягом двох-трьох годин, два батальйони Бурбакі чисельністю 1600 чоловік прибули біля гребня, коли вони деякий час стояли в тилу від нього, 6-й з лінії праворуч від Переднього хребта, ^-й Легер біля пост-дороги, і саме в цих точках вони вперше вступили в бій.
Наступне французьке підкріплення, що складалося з чотирьох рот егерів і частини бригади Д'Отмарра, 1900 чоловік, прибуло разом із самим Боскетом близько десятої години, а за ним йшла решта бригади, налічуючи ще 2300 осіб, з двома іншими батареями польової артилерії; і більше половини цих військ взяли важливу участь у битві. Нарешті французький резерв у 2400 чоловік вийшов на поле об одинадцятій годині, коли атаки російської піхоти закінчилися.
Такий досвідчений у війні офіцер, як Боскет, мабуть, часто замислювався над тим, яку роль йому взяти в захисті гори Інкерман від сильної атаки, тоді як йому самому повинні загрожувати з долини. Бачачи, наскільки тісно його доля була пов’язана з долею британських військ у тому кварталі, не можна сказати, що він правильно оцінив проблему. Його погляд на це був надто виключно французьким. Згідно з усіма розумними підрахунками, він виявив би 20 000 росіян, а за ними ще 15 000, з величезною силою артилерії, які наступали в його лівому тилу.
Частина Горчакова. 155