Ця надзвичайна битва завершилася без останнього нападу чи переможного наступу з одного боку, без відчайдушної стійки чи бурхливої втечі з іншого. Росіяни, не маючи надії на успіх, здавалося, що тануть із втраченого поля; англійців було надто мало й надто виснажено, французи надто мало впевнені в отриманій перевазі, щоб перетворити відсіч на розгром. Серед переможців також не було того піднесення духу, яке зазвичай настає після успіху у великій битві, оскільки напруження конфлікту було надто тривалим і важким, щоб дозволити швидку реакцію. Морок листопадового вечора, здавалося, охопив своїм впливом не лише розбиті батальйони, які шукали притулку у фортеці, але й втомлених мешканців землі, де важко боротися, і спустився на поле, настільки переповнене бійнею, що жодна частина неба не могла поглибити її жах. Особливо на схилах між Передовим хребтом і скелями була зайнята смерть; люди лежали там рядами, наче підкошені, так що часто неможливо було проїхати крізь ряди та кургани вбитих. З них, незважаючи на те, що союзники, особливо англійці, зазнали значних втрат пропорційно своїй чисельності, величезна і майже невідома більшість становили росіяни; так що про жодну битву, в якій наша нація брала участь після Еженкура, не можна сказати правдивіше, —
1 5 8 Обговорювані операції.
«Коли, без хитрощів, Але в простому шоці, і навіть у грі бою, Була коли-небудь відома така велика і маленька втрата, З одного боку та з іншого? — Прийми це, Боже, Бо воно тільки твоє!»
Втрати росіян у битві в чотири рази перевищували чисельність військ, якими Друга дивізія зустріла першу атаку. Вони втратили 12 ооо, з яких величезна частина залишилася мертвою на полі, і 256 офіцерів. Англійці втратили 597, з яких тридцять дев'ять офіцерів, убитими, і 1760, з яких дев'ятнадцять офіцерів, пораненими; французи, тринадцять офіцерів і 130 чоловік вбито, і тридцять шість офіцерів і 750 чоловік поранено.
Цей автор не сумнівається, що план Данненберга щодо наступу з обох боків ущелини Карієнадж був правильним. Це правда, що мати атакуючі війська, розділені перешкодою, є великим недоліком. Правда також, як каже Кінглейк, що «табори союзників були розташовані на Херсонесі так, що, зустрівши небезпеки, що загрожували із західного боку ущелини Карієнадж, вони могли швидко зосередитися». Але вони могли досягти цього, лише пограбувавши східну сторону того, що було необхідним для її оборони. Якби замість того, щоб одна частина ворожої армії атакувала в той час, як інша підходила їй у тил і, отже, не мала впливу на бій, обидві атакували одночасно, навряд чи можна було б вірити, що одна (а якщо одна, то обидві) не прорвалася б. І якщо це недолік, що фронт атаки розділений перешкодою, це так
Атаку вдало зустріли. 159