Ґордон, співробітник артилерії, якому він розповідав про свій досвід; серед іншого, про прогулянки, які він мав звичку здійснювати вночі далеко за нашими окопами, одна з яких привела його ближче до зовнішньої частини російських робіт, щоб він міг почути голоси людей на парапеті. Приблизно в цей час стався надзвичайно жахливий випадок із цими похованнями. Одного разу вночі двоє чоловіків винесли тіло щойно вбитого товариша на відкритий майданчик для поховання, закінчили копати могилу й покласти туди тіло, коли, коли вони збиралися її засипати, постріл ворога, який, можливо, чув їхню роботу, убив одного з них. Той, хто вижив, поклав тіло свого товариша поруч, поховав обох і повернувся до траншеї.
У період, про який розповідається в цьому розділі, відбулося кілька подій військового значення, записати їх у хроніку, які, у відповідні дати, зламали б розповідь про облогу. 6 грудня війська, які Ліпранді розташував у долині Балаклави, були відведені через Черну, залишивши лише загони трьох рук в селах Камара і Чоргун і польову роботу з гарматами для охорони мосту в Трактирі. 30 грудня значні французькі сили просунулися вгору по долині, тоді як 42-й горянський полк просувався пагорбами вище, перекинув залишки ворога через потік і обстріляв гармати з верхівки мосту, а війська вийшли з Чоргуна. Зруйнувавши російські хати і фураж, захопивши їхню худобу і
204 Прибуття Пелісьє та Ніеля.
овець, війська повернулися до своїх таборів. Таким чином було знову отримано доступ до Воронцовської дороги, і з часом була зроблена хороша дорога, що з’єднала її з Балаклавою.