Лорд Панмур. Нові міністри, природно, були схильні до запиту. Вони вирішили послати комісію до Криму, щоб знайти ключ до причин страждань армії, і для цієї мети були обрані сер Джон М'Ніл, який протягом багатьох років був посланцем у Персії, і полковник Туллох. 12 березня вони прибули до Криму і, оселившись на пароплаві, одразу почали збирати свідчення. У червні вони опублікували перший звіт, присвячений харчам і транспорту. Він містив чудову данину воїну. «Сумнівно», — говориться у звіті, «чи вся воєнна історія є прикладом армії, яка протягом довгої кампанії демонструвала такі високі якості, якими відрізнялися війська під командуванням лорда Реглана». Їхня праця, їхні позбавлення, їхній дух і їхня дисципліна є предметом захоплених коментарів. «Армія, - говориться в звіті, - ніколи не відступала від своєї визнаної військової переваги». Знову ж таки: «Як чоловіки, так і офіцери, настільки зменшені, що навряд чи були придатні для виконання легших обов’язків у таборі, зневажали, щоб їм було звільнено від тяжкої та небезпечної роботи в окопах, щоб не покласти надмірну кількість обов’язків на своїх товаришів; однак вони підтримували кожен фут землі проти всіх зусиль ворога, чисельністю настільки малою, що, можливо, жодні інші війська навіть не зробили б спроби..... Офіцери не тільки розділили всю небезпеку та небезпеку та більшість позбавлень, яких довелося зазнати, але ми скрізь знаходили ознаки їхньої турботи про благополуччя тих, хто їх підпорядковував.
Генерал-комісар звинуватив. 185
командування та про їхню постійну готовність використовувати свої особисті засоби для сприяння комфорту своїх людей».
Проте для більш ніж дев'яти десятих офіцерів і солдатів це була перша кампанія. Коли вони побачили російські маси, вишикувані на Альмі, вони вперше побачили ворога; коли пронісся постріл російських гармат, вони вперше потрапили під вогонь. Проте під цим вогнем і проти цього ворога вони просувалися з усією впевненістю, дисципліною та рішучістю, які можуть бути притаманні наступу військ, які давно звикли до перемоги. Комісари засвідчують, що та сама дисципліна й дух вирізняли їх за обставин, ще більш важких для молодих військ. Ні в якійсь мирній, щасливій громаді, втіленні утопічної мрії, поміркованість, слухняність, працьовитість, життєрадісність не можуть бути більш помітними, ніж у тому таборі в зимовій пустелі, де можна було очікувати, що різноманітні й безперервні жахи й страждання розірвуть зв’язки порядку, підкоряться вітрам і залишать відчай, у формі апатії чи безрозсудності, єдиним господарем. страждаючого господаря.