всі важливі об'єкти. Стаття, щодо якої її посланник тепер відкидав усі компроміси, стосувалась того, що обмежує російський флот у Чорному морі. З цього приводу він зайняв позицію, яку можна було б зберегти, якби військово-морська сила Росії хоч якоюсь мірою була успішною проти сили союзників. Судячи з його претензій, можна було вважати, що її флот все ще тримає Euxine; але з огляду на фактичний стан цього флоту, більша частина якого була на дні моря, решта безнадійно закріплена в гавані Севастополя, його слова були абсурдними. Знову ж таки, мабуть, прийнявши запропоновані умови, він міг забезпечити перемир’я, а разом з ним і явний тріумф — Росія мала б час, щоб відновити свої сили після деяких зі своїх катастроф, набрати багато способів, тоді як період безславної затримки цілком міг викликати у союзників огиду до війни, яка ніколи не була популярною у Франції. Але він вважав за краще, з гордовитим, навіть зухвалим, абсурдним виглядом у будь-якому, крім переможного, відкинути можливість, яка стояла між його країною та продовженням руйнівної катастрофи. Конференція розійшлася без будь-яких результатів, але це те, що Австрія зробила останню спробу досягти компромісу у формі пропозиції, щоб Росія утримувала в Чорному морі військово-морські сили не більші, ніж ті, якими вона володіла там до війни, і що союзники, включаючи Австрію, повинні забезпечити виконання цієї умови війною проти неї, якщо вона хоче ухилитися від неї. На що найкращою відповіддю є зауваження в меморандумі принца-консорта: «Пропозиція Австрії розпочати війну, коли російське озброєння, як видається, стало надмірним, є безглуздим».
224 Імператор відмовляється від свого наміру.
має цінність для воюючих сторін, які не бажають встановити справу, заради якої вони могли б розпочати війну в майбутньому, а хочуть отримати безпеку, за якою вони зможуть укласти мир зараз».
18 квітня в кімнатах імператора у Віндзорі зібралася Військова рада, на якій були присутні принц, лорд Пальмерстон, лорд Панмур, лорд Гардінг (головнокомандувач), лорд Коулі (посол у Франції), сер Чарльз Вуд, сер Джон Бургойн, граф Валевський і французький військовий міністр маршал Вайлан. «Усі присутні, — говориться в доповіді князя про це, — одностайно висловилися проти плану імператора самому піти до Криму, але не добившись від нього визнання того, що він похитнувся у своїй резолюції».
Але після повернення до Парижа імператор виявив, що, хоча візит до його союзника значно підвищив його популярність вдома, невдача переговорів у Відні значно ускладнила ситуацію, і 25 квітня в листі до королеви він оголосив, що свій намір поїхати до Криму має бути залишений. Але його схема ведення війни все одно зберігалася.