Імператор, який за своєю звичкою наполегливо тримався своєї ідеї, через цей успіх не переставав твердити про одну струну свого плану дії проти польової армії. Лише через сім днів після акції він телеграфував Пелісьє, сказавши, що перш ніж привітати його з успіхом, він хотів знати ціну. «Я захоплююся мужністю війська, — продовжував він, — але хочу, щоб ви зауважили, що загальна акція, яка б вирішила долю Криму, не коштувала б нічого дорожчого. Тому я наполягаю на тому, щоб наказати вам докласти всіх зусиль, щоб вийти на поле». У відповідь Пелісьє знову підтвердив своє переконання, що його^курс був правильним. «У цій ситуації повне виконання ваших наказів неможливе. Це означає, що я, сер, опинився між непідпорядкуванням і дискредитацією... Армія сповнена впевненості й запалу; моє дорівнює моїй відданості; але я прошу вашу величність або звільнити мене від обмежених обмежень, накладених на мене, або дозволити мені відмовитися від команди, яку неможливо виконати разом з моїми вірними союзниками, після закінчення, іноді паралізуючого, електричного дроту». А маршалу Дж. Вайяну він писав: «Мовчання уряду та імператора, які поважають мене, і, перш за все, поважають мої війська та їхній блискучий бойовий подвиг».
7-го, здивував і вразив мене. Телеграфні депеші, отримані відтоді, справили на мене ще більш болісне враження». І, нарешті, в ніч на i/го: «Я чекав цілий день відповіді на мою важливу вчорашню депешу, але не отримав її, а домовленості з нашими союзниками йдуть своїм ходом. Завтра, на світанку, спільно з англійцями я атакую «Редан», «Малакофф» і їхні залежні батареї. Я маю тверду надію».
До цього часу Пелісьє виглядав як полководець не тільки надзвичайно рішучий, але й надзвичайно чіткий. Але тепер, коли почалася велика атака 18-го, він учинив два вчинки, не пов’язані з рішенням, а з норовливості, і під час яких його звична чіткість бачення раптово затьмарилася. Він уже був незадоволений розбіжністю в поглядах між ним і Боскетом (який хотів відкласти штурм до тих пір, поки хід робіт не залишить менше відкритого майданчика, по якому нападники могли б пройти під вогнем), коли той генерал назвав нову причину образи. План Малакова було знайдено на тілі російського офіцера та доставлено Боскету, який не надіслав його генерал-главку. Почувши про це, Пелісьє, не задовольняючись вимогами докорів, усунув Боскета від командування силами, з якими мала бути здійснена нова атака, відправивши його до корпусу на Чорній, і замінив цього досвідченого командира, добре знайомого з місцевістю, іншим, щойно прибув із Франції і нічого не знав про місцеві особливості та обставини.