Лорд Реглан, хоч було видно, що напади поки що були невдалими, відчував себе зобов’язаним взяти участь у цьому підприємстві. Він сам був під дуже гарячим перехресним вогнем, особливо цього застарілого снаряда під назвою «виноград». Він був утворений із куль завбільшки з маленькі яблука, нагромаджених симетрично та прив’язаних навколо залізного веретена, що піднімався з центру дерев’яного диска розміром, який відповідав каналу ствола рушниці. Під час розряду зв’язка розірвалася, кулі злетіли разом із шумом, схожим на зграю куріпок, тоді як у задній частині веретено, сповільнене тиском повітря на диск, увійшло окремо з власним свистом. Але пострілів теж було багато, і один, убивши сапера, залишив навідника лежати без голови, як гільйотинований, в окопі, а офіцеру відбив руку. Виноград, окрім інших пошкоджень, повалив командира інженера з раною на чолі, і багато офіцерів, які прибули з розвідкою або шукали наказів, були вбиті або поранені. Саме звідси було віддано наказ нашим військам наступати. На них, як і на французів, вилився величезний вогонь усіх видів. Кілька колон, які висунулися, були майже знищені, а ті їх частини, які ще трималися, міцно трималися поясом абаттіса попереду.
канави. Генерал Кемпбелл і полковник Є, кожен з яких очолював колону, були вбиті; група з двадцяти добровольців втратила одинадцять; із 120 матросів п'ятдесят два загинули; і штормери, як правило, в рівній пропорції. Ніде не відбулося нічого такого, що можна було б назвати нападом, який би хоч трохи обіцяв успіх; і після наради між Пелісьє та лордом Регланом у редуті Вікторії вони вважали те, що вони бачили, таким невтішним, що між сьомою та восьмою годиною всі атакуючі війська були відкликані до окопів.
Тим часом частковий успіх був досягнутий зліва від нас. Генерал Ейр з бригадою з 2000 чоловік, спустившись по ущелині Пікет-Хаус, витіснив росіян з будівель і цвинтаря біля підніжжя Зеленого пагорба. Ось вони відразу опинилися під Садовими батареями, які весь день сипали на них нищівний вогонь; а піхота, що спускалася звідти й стояла в долині на бруствері, обмінювалася залпами з нашими військами, які змусили їх повернути притулок своїх робіт. Ейр, сам був поранений, і його війська утримували позиції до ночі, втративши 600 чоловік і офіцерів, і цвинтар був укріплений нашими інженерами, які згодом передали його французам.
Втрати під час фактичного штурму, під час якого обложені батареї припинили вогонь, були серйозними для союзників; але в поєднанні з тими, що були спричинені канонадою 17-го та 18-го полків, французи втратили 3500 чоловік; англійці, 1 500; росіян, 5400. В
шість генералів і командувачів, французів і англійців, які керували шістьма атаками, четверо були вбиті і один виведений з ладу.