MediaArhiv

Частина 9

сторінка 158/205

prise of the indomitable Todleben. Між Центральним бастіоном і бастіоном біля Карантинної бухти лінія оборони була стіною з петлями, укріпленою ззаду землею, але сильно пошарпаною сильним вогнем, спрямованим на неї. Побачивши його ненадійний стан, Тодлебен вирішив накрити його помітним земляним укріпленням на хребті спереду, де він уже розмістив ряди стрілецьких ям. Між цими ямами та французькими траншеями був цвинтар, що лежав у зеленій улоговині, а посеред нього була маленька церква, оточена хрестами та надгробками. Колись мирний, як і будь-який сільський церковний цвинтар в Англії, тепер він місяцями став ареною конфлікту, де стрільці присідали в траві біля могил або ховалися в тіні надгробків. Французькі траншеї вже підходили до його південної стіни, коли Тодлебен у ніч на 2-е почав свою роботу з характерною енергією. Дві тисячі чотириста робітників були зайняті лопатою та киркою, тоді як 6000 піхотинців і багато гармат, що стояли на землі, охороняли їх. Але французи також робили траншею тієї ночі, тому обидві сторони були зацікавлені в тому, щоб їхні батареї були тихими. Але ранок показав, що в той час як французи зі своєю робочою групою звичайної сили зробили близько 150 ярдів траншеї, росіяни зробили більше 1000 ярдів, окрім додаткової роботи поблизу голови Карантинної бухти. І ці роботи мали відігравати не лише оборонну роль; озброївшись, вони розгрібали б французькі траншеї та створювали нову серйозну перешкоду для просування облоги. Тому Пелісьє наказав так

Французи атакують Іт, 239

нові роботи слід атакувати цієї ночі; ворог однаково вирішив захищати їх; і так сталося, що близько 6000 чоловік були віддані меті з кожного боку. Усі гармати, російські та французькі, які могли допомогти піхоті, були покладені на свої об’єкти, готові до відкриття. О дев'ятій ночі 22-го числа почався бій, який тривав без перерви до третьої ранку. Місяць світив, і на низьких хмарах спалахи гармат позначали ворожі лінії; брязкіт стрілецької зброї лунав уночі, а часами з темряви виривали радісні вигуки, які показували, куди була спрямована атака чи якась перевага. Багато разів кожна сторона досягала тимчасового успіху; але оскільки французи не могли залишатися на роботі вдень, під вогнем цього місця, росіяни все ж утримували його вранці, хоча це їм дорого коштувало. Вони втратили 2650 чоловік; французи, 1800 рік.